У Придністров’ї та в Україні згадували відомого вченого – агронома, меліоратора, метеоролога та кліматолога Афанасія Погибка. Про нього кажуть: це була людина, яка назавжди змінила Дністровську долину, оцінила можливості придністровської землі та розкрила її неймовірний потенціал, перетворивши край на справжній сад.
Патріарх вітчизняної науки народився 15 травня 1857 року в селі Оробіївка Прилуцького повіту Полтавської губернії в козацькій родині. Початкову освіту здобув удома, а після закінчення четвертого класу Полтавської духовної семінарії успішно склав вступні іспити й був зарахований на природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі. Після закінчення університету працював в Імператорському товаристві сільського господарства.
Ще студентом Афанасій Погибко брав участь в обстеженні виноградників. Після появи в Європі найнебезпечнішого шкідника виноградної лози – філоксери (крихітної комахи зеленуватого відтінку завдовжки 1-1,5 мм) – його включили до філоксерної комісії під головуванням академіка Олександра Ковалевського. У 1881 році його направили до Тираспольського повіту для проведення обстежень і пошуку шляхів розв’язання цієї проблеми. З поставленим завданням Афанасій Погибко справився блискуче, і вже у 1885 році видав брошуру «Філоксера – знищувач виноградників», яка стала настільною книгою для виноградарів. Вона й донині залишається актуальним практичним посібником для фахівців-ампелографів.
У 1890–1917 роках Афанасій Іванович керував зрошенням одеських полів, які тоді лише починали освоювати. Меліорацію земель навколо Одеси ускладнювали солончакові ґрунтові води. Згодом ситуація ще більше загострилася: почалося сильне заболочення та засолення ґрунту, який у результаті величезної та напруженої праці був все-таки зрошений, опріснений та освоєний під сільськогосподарські культури. Нині нам здається цілком природним, що на колишніх солончакових землях Причорномор’я ростуть квітучі сади, городи, розбиті виноградники та парки. Проте в цьому є величезна, досі не до кінця оцінена заслуга вченого Афанасія Погибка.
У 1923 році Афанасій Іванович переїхав до Тирасполя, і відтоді аж до кінця життя діяльність видатного вченого була пов’язана з нашим краєм і містом. Його по праву можна назвати патріархом меліорації Придністров’я. Осушення тираспольсько-суклейських заплав – його заслуга. На той час заплава Дністра в південній частині Придністров’я потерпала від повеней і була одним із найнебезпечніших осередків малярії. Ці обставини спонукали Тираспольське сільськогосподарське меліоративне товариство розпочати роботи з меліорації дністровської заплави. У 1925 році стартували роботи з осушення берегів Дністра та його рукава Турунчука. Тоді ж у Слободзейському районі були прокладені канали для відведення надлишкової води. А на місці роздвоєння Дністра на основне русло й притоку Турунчук поблизу села Чобручі, за пропозицією Афанасія Погибка, збудували Турунчукську греблю. Вона дала можливість регулювати розподіл вод Дністра між старим руслом і Турунчуком у необхідних обсягах. Після того, як ці території були захищені від повеней, люди дістали можливість використовувати близько тридцяти тисяч десятин землі під сади, виноградники та поля.
У 1930 році патріарх науки, дійсний член Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії, вирішив заснувати в Тирасполі першу в МАРСР наукову аграрну установу. У своєму маєтку в Тирасполі, що розташовувався на вулиці Миру, 50, Афанасій Іванович організував Молдавську меліоративну дослідну станцію. Невдовзі після цього він безоплатно передав її урядові МАРСР. Згодом станцію було перетворено на науково-дослідний інститут сільського господарства. На меліоративній дослідній станції видатний учений до кінця свого насиченого життя завідував агрометеорологічним відділом.
Варто зазначити, що Афанасій Іванович обґрунтував можливість одержання на зрошуваних землях Молдавії двох урожаїв на рік. З цією метою він пропонував як повторну культуру висівати на плавнях гречку, а також виступав за доцільність використання паводкових вод Дністра для зволоження заплавних садів за умови створення ефективної дренажної мережі та шлюзів.
На власні кошти вчений організував службу оповіщення про паводки Дністра, починаючи від верхнього пункту біля села Жванець. Свій досвід він наполегливо передавав послідовникам.
Саме тому серед природознавців – як учених, так і практиків – Афанасія Погибка цілком справедливо називають людиною, яка перетворила Придністров’я на квітучий сад.
Павло ОСТАПЕНКО.