«Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови. Вони відрізняються від повнозначних слів тим, що не мають лексичного значення і граматичних ознак, а від службових слів тим, що не виконують властивих їм службових функцій (поєднувати інші слова, надавати їм інших смислових відтінків тощо).
Вигук – це не просто слово, це чиста емоція. Він не називає предмети чи дії, а лише передає
наші почуття: радість (ого!), страх (ой!), наказ (гей!) чи етикет (дякую!).
Важливо знати: Вигуки не є членами речення, але вони дуже впливові, тому завжди вимагають уваги… і коми. А на місці самостійного слова вигук набуває конкретного значення і виконує синтаксичну роль того слова, яке замінює.
Приклад: Протягли своє «кукуріку-у-у» горлаті півні – в ролі додатка.
А собака отой гав та гав!.. – у ролі присудка.
Інколи вигуки можуть замінювати цілі речення.
Приклад: – Ох і Ох!.. Боже мій!
Крім того, вигуки можуть бути вставним компонентом, який у мовленні має особливу інтонацію, а на письмі обов’язково виділяється розділовими знаками.
Приклад: Вибачте, котра година? Ой, що тут відбувається?
Звуконаслідувальні слова в реченні найчастіше вживаються як пряма мова.
Приклад: «Кап-кап», – почулося за вікном.
Правопис вигуків та звуконаслідувальних слів
1. Через дефіс пишемо вигуки та звуконаслідувальні слова, що повторюються або вимовляються протяжно.
Приклад: Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін – ку-ку! ку-ку! – і сіє тишу по травах. Аге-е-й, чи дощ ідеш косить?
Зверни увагу!
З дефісом пишемо такі вигуки, як: їй-богу, їй-право, їй-бо.
2. Разом пишемо вигуки, які не передають повторюваних чи протяжних звуків: бабах, кукуріку, добраніч, добривечір, добридень.
Зверни увагу!
Якщо потрібно передати протяжність цих звуків, то пишемо їх із дефісом: ку-у-ку-у-рі-і-ку-у-у, ба-а-ба-а-ах.
Разом пишемо також вигуки: цитьте, овва, гайда, нумо, леле, ануте й подібні.
3. Окремо пишемо: от тобі й на, до побачення, будь ласка, на добраніч, оце так тощо.
Розділові знаки при вигуках
Вигуки у вимові виділяємо паузами, а на письмі – комами або знаком оклику.
1. Комою виділяємо вигук, якщо вимовляємо його без окличної інтонації.
Приклад: О, дзвени голосніш, розвивайся повніш, казко-пісня майової ночі (Олександр Олесь).
Зверни увагу!
Не відокремлюємо комами підсилювальні частки а, ой, ох, ну: Ну що б, здавалося, слова… Ой не шуми, мій темний гаю!
Не відокремлюються і вигуки о, ой, що стоять при звертанні, а також вигуки, що стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання.
Приклад: Ой дівчино, не журися. Ой чого ти, тополенько, не цвітеш, чом пожовклу головоньку хилиш-гнеш?
2. Знак оклику ставимо після вигуку, якщо вимовляємо його з окличною інтонацією.
Приклад: Ой леле! не нуртуй! Хатинки не руйнуй!
3. Комами або тире (при окличній інтонації) вигук виділяємо, якщо він стоїть у середині речення.
Приклад: Порадь, ох, як прожити без долі! Раптом у тиші садів – тьох! тьох! – солов’їна пісня прозвучала. Всі, у кого серце вірне сонцю нашої весни, сійте зерно – гей! – добірне в нерозмежені лани.
Зверни увагу!
Комами не виділяємо вигуки, якщо в реченні вони виступають у ролі підмета, присудка, додатка.
Звуконаслідувальні слова в реченні зазвичай беремо в лапки: Те «ха!» зупинило його серед хати.
Класики про емоції
1. Емоційні вигуки (виражають почуття)
Ці вигуки передають радість, сум, захоплення або страх, не називаючи їх прямо.
Ох: «Ох, яка ж ти, весно, чарівна!» (Олександр Олесь) – виражає захоплення.
Ах: «Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої трави!» (Михайло Коцюбинський) виражає радість.
Ех: «Ех, життя! Ідеш ти по соломі, а хочеш іти по килимах…» (Михайло Стельмах) – виражає жаль або роздуми.
О: «О, я тут бачу щось надзвичайне!» (Іван Нечуй-Левицький) – виражає здивування.
2. Волевиявлення (спонукання)
Використовуються для наказу, заклику, привернення уваги або заборони.
Гей: «Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій!» (Василь Симоненко) – заклик до дії.
Агов: «Агов, чи є хто вдома?» (з народної казки) – привернення уваги.
Геть: «Геть те, що в серці волю розпинає!» (Леся Українка) – рішуча вимога.
Цить: «Цить, серце, цить, не бийся так потужно.» (Іван Франко) – наказ замовкнути/заспокоїтися.
3. Вигуки мовного етикету
Слова-формули ввічливості, які теж належать до вигуків.
Добривечір: «Добривечір вам, мамо, – ледве промовив він.» (Марко Вовчок).
Прощай: «Прощай, моя рідна, дорога матусю!» (Олександр Довженко).
Дякую: «Дякую вам, люди доб-
рі, за хліб, за сіль!» (Григорій Квітка- Основ’яненко).
4. Звуконаслідувальні слова
Відтворюють звуки природи, машин або тварин (часто розглядаються як
окрема група в темі вигуків).
Тьох-тьох: «Співає соловейко: тьох-тьох-тьох…» (Тарас Шевченко).
Хрусь: «Тільки хрусь – і гілка зламалася.» (Панас Мирний).
Ку-ку: «А зозуля на березі: ку-ку, ку-ку!» (Марко Вовчок).
Класифікація вигуків
КРОСВОРД
«Емоційна сітка»
По вертикалі: 2. Звуконаслідувальне слово, яке імітує звук годинника. 5. Виражає здивування або переляк.
По горизонталі: 1. Вигук, яким закликаємо до тиші. 3. Слово ввічливості, яке ми кажемо, діставши допомогу. 4. Вигук, який вживаємо при звертанні до особи під час розмови по телефону в значенні слухаю, слухайте.
ВІДПОВІДІ: По вертикалі: 2. Тік-так. 5. Ой.
По горизонталі: 1. Цить. 3. Дякую. 4. Алло.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Вигуки – це найдавніша частина мови, яка з’явилася ще
до того, як люди навчилися будувати складні речення.
ПОРАДА:
Не плутайте вигуки зі звертаннями! Вигук виражає почуття, а звертання називає того, до кого ми говоримо.
ВІДГАДАЙТЕ ЗАГАДКИ
Назвіть вжиті в них звуконаслідувальні слова.
1. У небі чистому, під сонечком, все хтось дзвонить срібним дзвоничком: «Дзень-дзень, дзень-дзень!» – славить він погожий день. Може, чули навесні його дзвоника пісні? (Р. Юзва.)
2. Хто гнізда свого не має, яйця іншим підкладає та у лісі в холодку все кує: «Ку-ку, ку-ку!»?
3. Що воно за дивна птиця? Світла денного боїться, «ху-ху-ху!» – кричить, співа. Відгадали всі? (В. Шаройко.)
Відгадки. 1. Жайворонок. 2. Зозуля. 3. Сова.
Анекдот
Учитель запитує:
– Вовчику, яке слово найчастіше кажуть люди, коли дивуються?
– Овва! – відповідає Вовчик.
– Правильно! А коли не знають відповіді біля дошки?
– Е-е-е…
– Ну, це теж вигук, але сідай, поки що «задовільно»!
Цікавий факт для ерудитів
Вигуки-іноземці. Чи знаєте ви, що багато вигуків у світі звучать схоже, але є й особливі?
Французи, коли вдаряться, кажуть не «Ой!», а «Ай-яй!» (Aïe!).
Англійці замість нашого «Тьху!» кажуть «Юк!» (Yuck!).
А японці виражають захват вигуком «Ваа!».
МОВНІ КУРЙОЗИ, або Сила вигуку
Розмова в лісі
– Агов! – крикнув Петрик.
– Ау! – відповіло відлуння.
– Ого! – здивувався Петрик.
– Ого! – підтвердило відлуння.
– Ех… – зітхнув Петрик, бо заблукав.
– Ех… – сумно погодилося відлуння.
Мораль: Один вигук може замінити цілу розповідь!
МОВНИЙ ПРАКТИКУМ
Стань редактором
Перепишіть речення, розставивши розділові знаки:
а) Ой не крийся природо силою своєю.
б) Алло чи ви мене чуєте?
в) Гей ви хлопці молодії берись до роботи!
г) Ах яка краса навколо!
Експрес-контроль
1. У якому реченні вигук потрібно виділити знаком оклику (емоція дуже сильна)?
а) Ой (?) як страшно мені було.
б) Рятуйте (?) допоможіть!
в) Привіт (?) як твої справи?
2. Виберіть речення, де розділові знаки розставлені
ПРАВИЛЬНО:
а) Гей, ви, козаки, вставайте!
б) Гей ви, козаки, вставайте!
в) Гей! Ви козаки вставайте!
3. Знайдіть звуконаслідувальне слово:
а) Ох! б) Гав-гав! в) Геть!
Галина КРИЖАНІВСЬКА.