До історії у Придністров’ї та придністровців особливе ставлення. З огляду на це вчені-історики вважають своїм обов’язком ретельно дослідити, вивчити та представити розвиток суспільства на теренах Дністра максимально об’єктивно і достовірно.
У Тирасполі відбулася презентація монографії «Iсторія Придністров’я» (Том II. Книга друга). Вона охоплює події XIX сторіччя. Неординарна подія зацікавила та привернула увагу широких кіл фахівців і громадськості, а представляли видання автори на чолі з головним редактором, державним радником Президента Анною Волковою.
Історик розповіла про формування адміністративного простору внаслідок різноманітних подій, зокрема активного заселення вільних земель на берегах Дністра:
«Придністров’я увійшло до складу Подільської та Херсонської губернії (Бендери – до Бессарабської) Російської імперії та інтенсивно розвивалося. Придністровські землі нижче гирла річки Ягорлик активно заселялися та вводилися у господарський обіг. Російський уряд, зважаючи на становище і бажаючи надати освоєнню земель швидші темпи, вжив необхідних заходів. Було запрошено переселенців із Німеччини, яким спочатку віддали землі за течією річки Чорної неподалік Григоріополя. Там було засновано кілька великих колоній: Нейдорф, Бергдорф, Глюксталь, Генріхсдорф, а також понад 20 хуторів».
Населення в Придністров’ї склалося здебільшого завдяки міграції – складному і тривалому соціальному процесу переміщення жителів з інших регіонів як у формі народної колонізації, так і шляхом санкціонованого та підтримуваного вищою та місцевою адміністрацією переселення значної кількості селян.
В силу державної необхідності переселенська політика уряду по відношенню до втікачів і залучення на незаймані землі вихідців з-за кордону, а також із центральних та українських губерній носила здебільшого покровительський характер. Прикордонне становище Придністров’я та його стратегічна важливість вимагали негайного та значного припливу працездатних селян, ремісників, спеціалістів різних профілів.
Окрема глава видання присвячена і воєнній історії. Анна Захарівна звернула увагу присутніх на постать російського генерала Адама Балли. Його життям, долею, пристрастю була війна, самовіддана боротьба за Батьківщину. Він завжди бився на передньому краї, наприклад, у 1809 році, під час облоги Ізмаїла, відбиваючись від 5 000 турків, особисто вів єгерів (солдати легкої піхоти) у штикові атаки і був контужений. Його бойові нагороди: Георгіївський хрест четвертого ступеня, золоті хрести за Очаків та Ізмаїл.
Пізнавальною є інформація стосовно появи таємних товариств у першій половині XIX століття. Основними причинами їх виникнення був вплив прогресивних європейських ідей народовладдя, свободи та прав людини, які поширювалися після перемоги над наполеонівською Францією, усвідомлення значною частиною офіцерів, які побували на Заході, того, яка разюча відмінність існує між російським самодержавно-кріпосницьким ладом та розвиненими країнами Європи; посилення реакції царизму після війни 1812–1814 рр.
Спочатку вони існували у вигляді офіцерських товариств, гуртків молоді, пов’язаних дружніми і найчастіше спорідненими відносинами. З’явилися вони у формі різних масонських об’єднань.
Анна Волкова висловила подяку співробітникам друкарні «Полиграфист», які доклали чималих зусиль, щоб оперативно надрукувати тираж. Видання буде цікавим для старшокласників, студентів, для допитливих істориків, а також для тих, кого вабить минуле і хто не байдужий до майбутнього. Незабаром його розмістять на Придністровському історичному порталі.
Сергій ЛЕВЧЕНКО.