36 років тому, 2 червня 1990 року, у Парканах відбувся I з’їзд депутатів усіх рівнів Придністров’я. Він посідає особливе місце в історії ПМР: на ньому було ухвалено документ, що визначив соціально-економічні засади майбутньої республіки.
Робота з’їзду тривала 12 годин. У ній взяли участь 673 делегати, серед яких були депутати Верховної Ради СРСР та МРСР, а також районних, міських, сільських та селищних Рад. Народні обранці зібралися, щоб обговорити стан економіки Придністров’я та дискримінаційну політику Молдови.
На форумі ухвалили рішення про створення Координаційної ради соціально-економічного розвитку, яку очолив майбутній президент Ігор Смирнов. Основним же рішенням всенародного зібрання стало прийняття Декларації про соціально-економічний розвиток Придністров’я.
У ній зазначалося, що в Молдові відсутній механізм захисту громадянських і політичних прав національних меншин, що суперечило конституціям МРСР і СРСР. Також ішлося про початок економічного тиску на придністровські міста і райони: затримки поставок у межах кооперації з підприємствами правобережжя та запровадження обмежень на постачання товарів.
З’їзд уповноважив новостворену Координаційну раду представляти соціально-економічні інтереси жителів Придністров’я на всіх рівнях у відносинах із державними та іншими офіційними організаціями СРСР. Водночас усі рішення набували чинності тільки після схвалення місцевими Радами. Головною формою розв’язання найважливіших суспільно-політичних питань проголошувалося всенародне волевиявлення громадян – референдум.
З’їзд заявив про прихильність до ринкових відносин в економіці та наголосив на неприпустимості дискримінації громадян за національною ознакою. І головне – владі Молдови було запропоновано створити на території Придністров’я популярне на той час утворення – Вільну економічну зону. «Сили, які перебувають при владі в Молдові, проводять відверто реакційну політику, що суперечить інтересам не лише національних меншин, а і молдавській нації. Її цілі – негідні, методи – злочинні, завдання – зрештою нерозв’язні. У таких умовах обов’язок кожного громадянина – стати на захист національної рівноправності та демократичних свобод, зробивши при цьому все, щоб запобігти трагічному розвитку подій», – говорилося в історичних тезах «Про політичне становище в Молдавії», які I з’їзд узяв до відома.
Крім того, форум звернувся до сесії Верховної Ради РСРМ з пропозицією внести необхідні зміни до законодавства про мови відповідно до загальносоюзних законів. Народні обранці також ухвалили резолюцію «Про основні заходи щодо стабілізації суспільно-політичної ситуації». У ній містилися рекомендації стосовно проведення місцевих референдумів про створення Придністровської республіки. «Це диктується повною відсутністю необхідних гаран-
тій захисту громадянських прав і свобод з боку офіційних державних органів Кишинева», – йшлося в ухваленому документі.
Не можна не відзначити, що в проміжку між І та ІІ з’їздами депутатів усіх рівнів Придністров’я сталася подія, яка значно прискорила відродження придністровської державності. Суть полягає в тому, що рівно через три тижні після проведення в Парканах I з’їзду депутатів усіх рівнів Придністров’я Верховна Рада РСР Молдова (так на той час офіційно називалася Республіка Молдова) ухвалила законопроект, згідно з яким акт про утворення МРСР від 2 серпня 1940 року визнавався недійсним. Після цього вищий законодавчий орган РСРМ мав самоліквідуватися як такий, що визнав свою нелегітимність. Однак цікаво інше. Ті самі депутати, які критикували своїх придністровських колег і заперечували можливість існування будь-якої автономії, фактично визнали правомірність її створення. Адже з 12 жовтня 1924 року до 2 серпня 1940 року існувала Молдавська АРСР у складі УРСР. Саме на її основі шляхом приєднання Бессарабії була створена МРСР, яку Кишинів оголосив поза законом.
Юрій ТЕЛЕШ.
Фото t.me/historypmr