На виконання доручення Президента Вадима Красносельського і з метою збереження та популяризації історико-документальної аудіовізуальної спадщини, Державна служба управління документацією та архівами у Рік придністровського народу продовжує на своєму сайті публікацію відеодокументів архівного фонду в межах просвітницького онлайн-проекту «Архівне кіно».
Третій матеріал у цій рубриці присвячений Міжнародному дню архівів, який відзначається з 2007 р. Дата обрана не випадково: саме 9 червня 1948 року рішенням ЮНЕСКО та під її егідою було засновано Міжнародну раду архівів – професійну організацію, яка сприяє збереженню, розвитку та використанню світової архівної спадщини. Традиційно до цього дня у різних країнах приурочують різноманітні просвітницькі заходи, такі як Міжнародний тиждень архівів, дні відкритих дверей тощо.
У нашій республіці Держслужба з архівів до професійного свята представила на своєму сайті http://gsuda.gospmr.org/ у рубриці «Архівне кіно» (вкладка «Проекти» «Архівне кіно» https://www.yt архівний кінодокумент) – з фондів Центрального державного архіву техно-документації – «Відлуння давніх сказань», к/с «Молдова-фільм», Творчо-виробниче об’єднання кінодокументалістики 1988 р. Хронометраж 00:10:13. Сценарій та реж. П. Балан,
Н. Дабіжа, ред. Ю. Балан, дир. П. Карауш.
Короткометражний фільм повертає з забуття найважливіші віхи історії регіональної культури, друкарства та духовності.
СЮЖЕТ І ЦІННІСТЬ КІНОСТРІЧКИ
Десятихвилинна картина є масштабним історичним дослідженням книжкової спадщини Молдавського князівства. Кінохроніка детально висвітлює наступні теми:
Свідчення епохи: Унікальні кадри стародавніх слов’яно-молдавських рукописів ченців Макарія, Євфимія та Азарія, що зберігаються у найбільших архівах Москви, Ленінграда (Санкт-Петербурга) та Києва. Ці літописи – важливі пам’ятки слов’яно-молдавської книжки XVI ст.
ЛІТОПИС МАКАРІЯ
Макарій – єпископ Романської єпархії, автор літопису, що охоплює події з 1504 до 1556 року. Літопис був написаний за дорученням господаря Петра Рареша. Збереглися три варіанти тексту (ймовірно, авторські), представлені у різних списках другої половини XVI століття: ДІМ. Барс. № 1411-О. Л. 164–168; НБУВ ІР. Зібр. Почаївська лавра. № 116. Л. 459-482; РНБ. О. XVII. 13. Усі варіанти починаються з дати смерті господаря Стефана III Великого (1504). Перший літопис доведено до 1529 року, другий – до 1542 року, третій – до 1551 року. У центрі оповідання – особистість та діяльність замовника літопису – Петра Рареша.
ЛІТОПИС ЄВФИМІЯ
Євфимій – ігумен Капріянського монастиря, автор літопису про події 1541–1554 років. Літопис створений на замовлення Олександра Лепушняну.
ЛІТОПИС АЗАРІЯ
Азарій – чернець, автор літопису про події 1541–1574 років. Літопис написаний за дорученням Петра Кульгавого. Текст цієї хроніки було знайдено Іоном Богданом у складі рукопису XVI-XVII століття у Царській бібліотеці у Санкт-Петербурзі. Літопис Азарія включає дані з історії Молдавії з 1551 до 1574 року. Він продовжує «Путнянський літопис» та літопис Макарія до 1551 року, а потім додає події, про які автор знав особисто. 1909 року Олександр Яцимирський опублікував видання «Слов’яно-молдавський літопис ченця Азарія» у Санкт-Петербурзі. Текст літопису представлений церковнослов’янською мовою.
Усі три літописи прославляли діяння господарів та закликали до підтримки існуючих порядків. Причини історичних подій у них найчастіше пояснювалися божественним приреченням.
ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ ЛІТОПИС
Загальноруське літописне зведення першої половини XVI століття, одне з найбільш об’ємних і багатих за матеріалом російських літописних пам’яток.
Першодрукарі: Розповідь про митрополита Варлаама – автора першої друкованої книги в Молдавії, який відіграв ключову роль у розвитку друкарства та освіти в Молдавії.
Раритети: Історія першого букваря.
Перший буквар, надрукований у друкарні міста Дубоссари, був створений Михайлом Стрельбицьким – протопопом, гравером, друкарем та перекладачем. Друкарня була заснована в Дубоссарах 1792 року за указом імператриці Катерини II. Після приєднання Лівобережного Придністров’я до Росії у 1791 році Дубоссари набули важливого значення як прикордонне місто. 16 травня 1792 року Катерина II підписала рескрипт, у якому дозволила Михайлу Стрельбицькому відкрити в Дубоссарах друкарню.
У документі говорилося: «Молдавському протопопу Михайлу Стрельбицькому в нагородження служби його, наданої нам протягом минулої з Турками війни, наказуємо відвести землю в Дубоссарах для володіння нею і дозволити йому завести там друкарню для друкування книг грецькою, російською, молдавською та іншими мовами».
Стрельбицький раніше жив і працював у Яссах, де разом із сином Полікарпом відкрив «Нову друкарню». Він був одним із найвідоміших друкарів того часу і першим почав випускати не лише церковні, а й світські книги.
У 1792 році Стрельбицький випустив «Буквар», який, на думку фахівців, був зміненим за виглядом і змістом перевиданням «Букваря» митрополита Якова Путнянул (1755 рік). У 1794 році в друкарні побачив світ «Буквар, або Початкове навчання тим, хто хоче вчитися книг слов’янськими письменами» слов’янською мовою. («Букварь, или Начальное обучение хотящим учиться книг письмены славенскими»).
Це видання стало важливою подією в історії молдавської друкованої книги. Крім того, в Дубоссарах було надруковано «Часослов» та інші книги: богослужбові видання, підручники, перекладні твори, а також першу збірку віршів молдавською мовою. Михайло Стрельбицький уперше в історії молдавської писемності став застосовувати російський цивільний шрифт замість церковнослов’янського. Його книговидавнича діяльність стала важливим етапом у розвитку молдавської друкованої книги. Перші екземпляри видань дубоссарської друкарні не збереглися у самому місті – вони знаходяться у бібліотеках Москви, Санкт-Петербурга та Кишинева. У Дубоссарському історико-краєзнавчому музеї зберігаються лише титульні аркуші «Букваря».
Правовласником оригіналу є РДАКФД, у ЦДА ТД ПМР на зберіганні знаходиться плівкова копія, прийнята в результаті проведеної у 2019 році силами архівістів експертизи цінності кінодокументів фільмофонду ДП «Республіканський кіновідеопрокат».
Картина є особливо цікавою для істориків, культурологів, студентів та всіх, хто цікавиться минулим рідного краю.
Михайло ТРЕМБІТА.