У Бендерах 23 червня 2002 року на набережній Дністра було відкрито пам’ятник «Жертвам Голокосту».
«Голокост» дослівно за Біблією – «спалений цілком». У сучасному розумінні це акт геноциду, цілеспрямоване знищення представників груп і цілих народів, що не подобалися нацистам, насамперед – євреїв.
У 1933 році в Німеччині ухвалили закон про расові обмеження, почали спалювати синагоги, а євреїв – заарештовувати. З початком Другої світової війни їх знищували в таборах смерті. Ця страшна трагедія не оминула й бендерських «дітей Ізраїлевих».
Червона Армія залишила Бендери 23 липня 1941 року. Одразу з початком окупації в місті було створено єврейське гетто. Тоді ж перших 58 євреїв розстріляли у рові біля Бендерської фортеці. Пізніше тут же розстріляли 300 людей. Після війни цей рів прозвали «Бендерським Бабиним яром». Загалом у рові Бендерської фортеці стратили понад 700 євреїв. Крім того, десятки їх були вбиті в передмісті Бендер. А 31 серпня 1941 року Німеччина та Румунія підписали в Бендерах договір про депортацію євреїв до концентраційних таборів Трансністрії, де загинуло від 380 до 600 тисяч євреїв та представників інших національностей.
Слід зазначити, що «Трансністрія» – це окупаційний термін, який застосовували німецькі та румунські окупанти стосовно Придністровського регіону. В Ізраїлі, в музеї пам’яті жертв Голокосту, вираз «Трансністрія» прирівняний до Голокосту, геноциду. На придністровській землі було знищено близько сорока тисяч жителів єврейської національності. У Бендерському повіті вбитими вважаються 2,5 тисячі осіб. У самому місті жертвами фашизму стали 270 євреїв.
У 1966 році група бендерчан, які повернулися з паломництва до Ізраїлю, звернулася до Бендерської міської Ради з проханням встановити в місті пам’ятник жертвам Голокосту. Вже був готовий проект споруди, а міська влада не знайшла коштів для його реалізації, тому ініціаторам проекту було ввічливо відмовлено. Довгих 36 років довелося чекати бендерським євреям на появу цього пам’ятника.
Завдяки зусиллям колишнього директора благодійного центру «Хесед Йосип» Володимира Гур’єва та його добровільних помічників – директорів Бендерської СДЮСШОР боротьби Йосипа Гериса та Постійного представництва єврейського агентства «Сохнут» у Молдові Володимира Ігельника – у 2002 році пам’ятник було встановлено. Підопічний Центру «Хесед Йосип» Олександр Лейбович виграв конкурс на найкращу концепцію меморіалу Голокосту, який втілили в камені головний архітектор Тирасполя Олександр Нарольський та скульптор Бендер Михайло Соловей.
Голова Бендерської єврейської громади Юрій Грінфельд забезпечив фінансову підтримку реалізації проекту. Для пам’ятника вибрали чорний граніт, ніби окроплений кров’ю. Монумент являє собою зображення фрагмента Стіни плачу з чорного граніту з червоними вкрапленнями, що нагадують краплі крові. У камені висічені шестикутна зірка Давида, менора (єврейський свічник на 7 свічок) і над нею цифри: «1941». Біля підніжжя пам’ятника слова американського письменника, лауреата Нобелівської премії миру Елі Візеля: «Не всі жертви нацизму були євреями, але всі євреї були жертвами фашизму». На чотирнадцяти плитах із чорного мармуру викарбувані імена бендерчан-євреїв, розстріляних німецько-румунськими окупантами, а також тих, хто загинув на фронтах Великої Вітчизняної війни.
У Придністров’ї не забувають про жертв геноциду євреїв.
«Голокост став символом вселенської трагедії та болю, нещадної жорстокості та зневаги до людського життя. Такі злочини, як Голокост, не мають і не можуть мати терміну давності, – наголосив на відкритті пам’ятника Президент Вадим Красносельський. – Їм немає ані прощення, ані забуття. Будь-які спроби замовчати цю подію, спотворити чи переписати історію є неприпустимими, аморальними та злочинними».
За його словами, засліплені фашистською ідеологією німці, румуни, угорці, поляки, хорвати методично знущалися, катували, вбивали собі подібних.
Його думку підтримав Йосип Герис:
«Цей меморіал – відповідь усіх мешканців та уродженців єврейської національності нашого багатонаціонального міста воїнської слави всім тим, хто сьогодні намагається відродити фашизм. Тим, хто намагається зганьбити пам’ять наших предків, які загинули в ім’я життя майбутніх поколінь на Землі. Цей день має стати днем поминання, вшанування пам’яті всіх жертв нацизму, незалежно від їхньої національності та віросповідання. Водночас ми всі зобов’язані стати на захист історичної правди. Фашизм у нашій історії не повинен повторитися».
Ігор ШЕВЧЕНКО.
Фото tourismpmr.org