ЛАВАНДА ТА ВІВЦІ

Раціональне використання природних ресурсів

Кілька років тому в селянсько-фермерському господарстві «Белобородов» Дубоссарського району вирішили розвивати новий напрям – вівчарство.


Нині стадо налічує вже близько 700 голів, а в найближчі роки фермери планують збільшити його майже втричі. Керівник господарства Олександр Бєлобородов розповів, що шлях до вівчарства розпочався з іншого виду діяльності.

«Спочатку ми пробували займатися великою рогатою худобою, але швидко зрозуміли, що це потребує значних фінансових вкладень, великих площ і тривалого часу для розвитку. Тому вирішили перейти на розведення овець. Дрібна рогата худоба є менш витратною в утриманні, вимагає менших запасів кормів і більшу частину року може перебувати на природних пасовищах», – зазначив фермер.

Перша отара налічувала 300 голів. Причому овець купували не лише для виробництва м’яса. Тварини стали справжніми помічниками в господарстві, забезпечуючи екологічно безпечну обробку земель.

«Ми придбали овець, щоб очищати від бур’янів лавандові поля та сади. Дуже швидко зрозуміли, що 300 голів недостатньо. Оскільки розвиваємося переважно за власні кошти, без значних інвестицій, поступово збільшували поголів’я. На сьогодні воно вже більш ніж удвічі перевищує початкову кількість», – зауважив Олександр Бєлобородов.

Окрім лавандових плантацій, тварини допомагають доглядати й за дорослими садами, знищуючи молоду поросль та бур’яни, завдяки чому в господарстві обходяться без використання хімічних засобів. Наразі стадо пасеться на лавандовому полі площею близько 100 гектарів.

Основною продукцією вівчарського напряму є м’ясо. Поголів’я щороку збільшується, а в господарстві триває будівництво та модернізація приміщень для утримання тварин. Паралельно фермери успішно розвивають і вирощування лаванди. Отриману ефірну олію реалізують на внутрішньому ринку, а також експортують до Росії та Болгарії.
У господарстві розводять овець порід «Міронос» і «Міроленд», завезених із Гагаузії. Водночас триває робота з пошуку та придбання представників молдавської цигайської породи.

«Цигайські вівці витриваліші, менш вибагливі та чудово пристосовані до наших кліматичних умов і місцевої рослинності. Саме таким породам ми хочемо надавати перевагу», – зазначив керівник господарства.

За словами Олександра Бєлобородова, найбільш відповідальний період у вівчарстві – зимове утримання тварин. У цей час особливо важливо забезпечити повноцінний раціон і створити комфортні умови. У господарстві вівці утримуються у спеціально обладнаних приміщеннях, де організовано механізовану систему годівлі та створено всі необхідні умови для утримання стада.

У найближчі роки фермери планують збільшити поголів’я до двох тисяч овець. Для цього є всі необхідні умови – достатня площа пасовищ і колектив, готовий розвивати виробництво. Олександр Бєлобородов охоче ділиться досвідом із тими, хто тільки робить перші кроки у вівчарстві.

«Насамперед необхідно правильно підібрати породу. Я б радив звернути увагу на місцеві, перевірені часом породи – цигайську та каракульську. Вони найкраще пристосовані до наших природних умов. Не менш важливо мати хороші пасовища. Є породи, які потребують стійлового утримання, а є більш витривалі, здатні від ранньої весни й до пізньої осені перебувати на випасі. Такі вівці не тільки дають якісну продукцію, а й приносять велику користь господарству – знищують до 80 % бур’янів, допомагають очищати землю після збирання зернових культур і підтримувати сільськогосподарські угіддя у належному стані».

Вівчарство у згаданому господарстві є прикладом раціонального використання природних ресурсів. Тут переконані: сучасні технології можуть успішно поєднуватися з перевіреними часом методами ведення сільського господарства, а грамотне використання пасовищ дає змогу одночасно розвивати виробництво та дбайливо ставитися до землі.


Надія ПОЛОНСЬКА.

Фото автора.