Травень цього року для архівістів республіки ознаменувався професійним святом і 35-річчям Державної служби управління документацією та архівами.
Настав липень, і для хранителів правдивої документальної історії настала чергова річниця – 33 роки з дня ухвалення депутатами Верховної Ради першого скликання Постанови «Про введення в дію Закону «Про архівний фонд ПМР». Цим документом було покладено початок формуванню всеосяжної правової бази, що регулює діяльність архівної служби, яка, своєю чергою, виникла на два роки та два місяці раніше. Вирішальну роль у цьому відіграли перші народні обранці молодої держави, які 6 травня 1991 року ухвалили постанову про заснування державного органу управління архівною справою. Спочатку, у березні 1991 року, було створено відповідний відділ при Уряді ПМРСР. Через рік його було реорганізовано в республіканський архів.
Дослідивши численні історичні матеріали, можна дійти висновку, що Придністров’я одним із перших на пострадянському просторі у 1993 році ухвалило профільний Закон «Про архівний фонд ПМР». Саме він заклав правові засади формування архівного фонду молодої республіки.
«Унікальність створеного з волі народу державного утворення визначала й особливий, специфічний характер документальної та архівної діяльності», – зазначила під час урочистих зборів з нагоди нещодавнього 35-річчя Державної служби управління документацією та архівами керівниця відомства Зінаїда Тодорашко.
Про той непростий для держави період у розмові з нашим кореспондентом згадувала і її заступниця Тамара Мокан:
«Наша архівна служба зароджувалася, ставала на ноги, а згодом розвивалася в умовах невизнання держави, збройного конфлікту, економічної, політичної та інформаційної блокад, пандемії коронавірусу й енергетичної кризи. Труднощі, що виникали раз у раз, стали постійними супутниками нашої роботи. Однак вони ні на хвилину не зупиняли щоденної роботи з формування Архівного фонду держави. У нас благородна місія: співробітники архівів працюють з документами, які формують пам’ять народу й країни на десятиліття та століття».
Чим же була примітна постанова вищого представницького органу влади ПМР, ухвалена 20 липня 1993 року, якою вводився в дію Закон «Про архівний фонд ПМР»? Насамперед чітким визначенням законодавцями завдань, які в непростих умовах становлення придністровської державності мали виконати архівісти й органи влади різних рівнів.
Зокрема, документ зобов’язував Уряд, міські та районні Ради народних депутатів упродовж 1993–1995 років вжити заходів щодо розміщення документів Державного архівного фонду у спеціально обладнаних (або споруджених) будівлях (приміщеннях) державних міських та районних архівів із постійним складом документів. Державні архівні фонди міст і районів (за винятком Тираспольського міського архіву), що перебували на постійному зберіганні в Центральному державному архіві (ЦДА), належало передати до міських і районних державних архівів.
Постанова Верховної Ради також зобов’язувала до кінця 1996 року обладнати одне зі сховищ Центрального державного архіву для постійного зберігання кіно-, фото- та технічної документації ПМР.
Цей, по суті, технічний документ на довгі роки визначив засади самовідданої державної діяльності тих, хто береже історію та щодня творить документальний літопис Придністров’я, чиє професійне покликання вимагає неймовірного терпіння, точності й любові до рідного краю. Усе, що вони зберегли вчора і продовжують зберігати сьогодні, є матеріалізованою, документально засвідченою спадщиною, яку буде передано наступним поколінням.
Недарма кажуть, що архів – це місце, де минуле набуває безсмертя заради майбутнього.
ЛИШЕ ФАКТИ. З 2018 року на віртуальній платформі державної служби було організовано 21 масштабну виставку. Це великий обсяг інформації: від камерних проектів із 15 кадрів до грандіозних експозицій, що містять понад 120 слайдів. Кожен документ має QR-код.
Нині архівний фонд республіки налічує майже 1,5 млн одиниць зберігання на всіх видах носіїв. Лише минулого року його поповнено на 41 тис. документів.
Віктор ЗАРЕЙЧУК.
Фото автора.