ПЕРШИЙ КРОК ДО МИРУ
21 липня 1992 року. Ця дата посідає особливе місце в історіографії країни.
Цього дня у Москві було підписано Угоду «Про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту у Придністровському регіоні Республіки Молдова». То був перший, найважчий крок до довгоочікуваного миру, заради якого обом сторонам довелося піти на взаємоприйнятні компроміси. Важко переоцінити значущість цього документа, зокрема і з погляду вибудовування подальшого діалогу та ведення переговорного процесу сторонами, які кілька днів тому дивилися одна на одну через автоматний приціл.
Попри те, що Придністров’я не було підписантом цього документа, саме 21 липня 1992 року наша республіка фактично набула статусу сторони переговорів, яка нарівні з Молдовою взяла на себе певні зобов’язання.
ПЕРЕДIСТОРIЯ. У роки існування СРСР п’ять районів (Кам’янський, Рибницький, Дубоссарський, Григоріопольський, Слободзейський) та два міста – Тирасполь і Бендери (останнє розташоване на правому березі Дністра), входили до складу Молдавської РСР. На хвилі перебудови у Кишиневі підняли голову націоналісти. Точкою відліку початку розколу вважається 1 серпня 1989 року. Тоді Верховна Рада МРСР прийняла Закон «Про функціонування мов на території Молдавської РСР». На його підставі молдавську мову було проголошено державною і переведено з кириличної графіки на латинську. Це викликало незгоду та протест придністровців, стало точкою неповернення, яка розколола колись єдину республіку на Дністрі.
Будь-які пропозиції придністровців (створити в регіоні вільну економічну зону, культурну автономію, федерацію) геть-чисто відкидалися молдовською владою. Непоступлива позиція молдовського керівництва згодом призвела до утворення ПМРСР, створення власних владних інститутів, силових структур.
На це у Кишиневі відповіли силою. Перші збройні зіткнення (2 листопада 1990-го в Дубоссарах та 13 грудня 1991-го біля поста ДАІ цього ж міста) призвели до людських жертв. Згодом вони переросли у повномасштабний збройний конфлікт, який розпочався 2 березня 1992 року. Основні бойові дії з застосуванням важкої артилерії протиборчі сторони вели на ділянці фронту в районі м. Дубоссари.
19 червня військові підрозділи Молдови з різних напрямків спробували захопити Бендери. Тими днями сусідня Україна дала притулок понад 100 тисячам біженців з Придністров’я.
Не можна не відзначити роль у припиненні війни між Молдовою та Придністров’ям командувача 14-ї армії генерал-майора Олександра Лебедя (на фото). 7 липня на аеродромі в с. Лиманське Одеської області йому вдалося посадити за переговорний стіл міністра оборони РМ Іона Крянге та командувача Республіканської гвардії ПМР Стефана Кіцака, які віддали наказ підпорядкованим їм військовим підрозділам припинити вогонь. Саме цей документ ліг в основу відомої Угоди, через два тижні підписаної в Москві, яка більшою мірою вже мала політичний характер.
Наприкінці липня в зону недавніх бойових дій увійшли російські миротворці, які й досі, поряд із молдовськими та придністровськими військовослужбовцями зі складу контингенту миротворчих сил, а також з українськими спостерігачами охороняють мир на дністровських кордонах.
Угода від 21 липня 1992 року також поклала початок переговорному процесу між Молдовою та Придністров’ям, який стартував через дев’ять місяців, коли 24 квітня 1994-го на околицях Тирасполя вперше після закінчення збройного конфлікту відбулася зустріч президентів Молдови та Придністров’я Мірчі Снєгура та Ігоря Смирнова.
Всі ці роки тривалий переговорний процес характеризувався то підйомами, то спадами, а з 2019 року взагалі був заморожений. Але ж головне те, що на берегах Дністра зберігається мир.
Сергій ХОХЛОВ.
Фото з архіву автора.