На Меморіалі Воїнської Слави у Рибниці відбулась урочиста церемонія відкриття пам’ятного знака «Хіба можна таке забути?», присвяченого в’язням гетто та концтаборів. Дата обрана невипадково: рівно 85 років тому, 5 серпня 1941 р., розпочалася німецько-румунська окупація міста, що стала початком страшної трагедії для тисяч мирних жителів.
Рибниця була включена до складу румунського губернаторства Трансністрія. Окупанти організували тут в’язницю та гетто, куди зганяли місцеве єврейське населення, а також депортованих євреїв із Бессарабії та Буковини. За роки окупації, що тривала до 30 березня 1944 року, місто та район перетворилися на фабрику смерті. Тут було замучено, розстріляно та спалено живцем понад 6 тис. мирних жителів різного віку та національностей. Понад 3 тис. в’язнів були безжально знищені в передмісті Рибниці – селі Колбасна.
Перед відступом фашистів, у ніч з 29 на 30 березня 1944 р., окупанти замкнули та підпалили будівлю місцевої в’язниці, де перебували члени підпілля, радянські патріоти та в’язні гетто. З понад 200 ув’язнених вижити пощастило всього сімом.
Без права на забуття
У мітингу-реквіємі взяли участь представники керівництва республіки, місцевої держадміністрації, громадських організацій, духовенства, а також молодь та нечисленні очевидці тих страшних літ.
До присутніх звернувся заступник Голови Уряду Віктор Таранов:
«Я хочу висловити вдячність історикам, представникам єврейської громади та всім тим, хто брав участь у збереженні даних та свідчень про ті страшні події 41-го року, а також тим, хто підтримав ідею створення цього меморіального знака. Це буде місце пам’яті та роздумів, де кожен усвідомлюватиме, що людське життя безцінне, а пам’ять – це велика відповідальність, яку ми прийняли від попереднього покоління і зобов’язані передати нашим нащадкам, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися».
Голова єврейської громади м. Рибниця Ілля Фрейдкін зазначив:
«На сьогодні в нашій громаді залишилося четверо свідків тієї страшної трагедії – колишніх в’язнів гетто та концтаборів. Згадуючи жертв, єврейська громада з великою повагою віддає шану тим, хто звільнив нашу землю від загарбників. Окрема подяка Праведникам миру – мирним людям різних національностей, які на окупованих територіях під страхом смерті допомагали та рятували євреїв (серед них був і фундатор нашої газети Михайло Чернега, який хлопчиком зі своєю сім’єю переховував єврейських дітей – Ред.). Водночас ми не забудемо і тих, хто був автором Голокосту – німецько-румунських нацистів та їхніх спільників і поплічників. Ми пам’ятаємо».
Живі свідки
Почесне право відкрити меморіальний об’єкт було надано главі держадміністрації Рибницького району Віктору Тягаю та Якову Русакову – людині, яка знає про ті жахіття не з підручників історії. Яків Русаков потрапив до Рибницького гетто в 1941 р., будучи дворічною дитиною, і дивом залишився живим. Вийшов з ув’язнення вже у 44-му, коли наш край звільнили.
Пам’ять у граніті та квітах
На новому гранітному обеліску викарбувані слова, які неможливо читати без здригання: «У гетто та концтаборах, створених на території Рибниці та Рибницького району, було закатовано, розстріляно, спалено понад 6 тис. мирних жителів різного віку єврейської та інших національностей».
Присутні вшанували пам’ять безневинних жертв фашизму хвилиною мовчання. До підніжжя нового пам’ятного знака та до Вічного вогню лягли живі квіти та вінки, як символ того, що біль минулих років живий у серцях придністровців і нині.
Рибниця пам’ятає свою історію. Новий пам’ятник став ще однією важливою точкою на меморіальній карті міста, нарівні з монументом жертвам гетто на вулиці Горького та братською могилою на Крутій Гірці, нагадуючи кожному перехожому про ціну миру та життя.
Галина БЕРЕЗНИЦЬКА.
Фото автора.