Маленька наша країна. Як не любити її простори: пагорби, долини, височини та річки? Та й чи можна ставитись інакше до особливої краси рідного краю – неповторної, затишної та природної.
Наша головна річка – дивовижний і гідний захоплення Дністер. Його притоки й водойми приваблюють риболовлею, манять відпочинком на тінистому березі, а то й просто запрошують до себе, спокушають можливістю зупинитися хоча б на мить і споглядати навколишній світ.
Колись, коли я була маленькою, ми з батьками приїжджали до Дністровська разом з іншими родинами, щоб відпочити на березі Кучурганського лиману. Тоді ніхто з дітей і не замислювався над тим, що ж являє собою це велике водоймище. Нам було весело: ми плавали на надувних кругах біля самого берега, а батьки лише стежили, щоб ми не захоплювалися запливами на далекі дистанції.
У дитинстві все сприймається великим, і лиман уявлявся нам безкрайнім морем. Через двадцять років ми знову прийшли до нього з друзями, я дуже вразилася, як сильно він змінився. Тепер він більше нагадував невелике озеро – зовсім не той безкрайній простір, яким здавався багато років тому. Мені було цікаво дізнатися про нього докладніше.
Кучурганський лиман, який часто називають Кучурганським водосховищем або озером, – велике прісноводне водоймище, розташоване на кордоні Одеської області України та Придністров’я.
На відміну від більшості приморських лиманів, наповнених солоною або трохи солонуватою водою, Кучурганський є прісноводним. Він підживлюється не морем, а річкою Кучурган і водами Дністра через рукав Турунчук.
Попри слово «лиман», яким ми за звичкою продовжуємо послуговуватися, на сьогодні це фактично штучне водосховище-охолоджувач. Його створення було пов’язане з будівництвом на початку 60-х Молдавської ДРЕС та смт Дністровськ. Водоймище витягнуте з півночі на південь приблизно на 17 кілометрів, а його середня глибина становить близько 3,5 метра.
Лиман є своєрідним природним радіатором для робочої ДРЕС. Станція забирає звідси воду для охолодження агрегатів, а потім повертає її у водоймище нагрітою. У зв’язку з цим деякі частини лиману не замерзають навіть узимку, а влітку вода в ньому добре прогрівається.
Лиман також використовується для підтримки екосистеми. У його води щорічно випускають мільйони личинок різних видів риб: тарані, ляща, судака, коропа й білого товстолобика.
У будні та вихідні дні на березі каналу лиману та біля дачних будиночків можна побачити безліч відпочивальників з вудками в руках. Вони терпляче чекають: а що, як клюне? І тоді на березі можна буде приготувати наваристу юшку.
Однак нинішній рік, який побив температурні рекорди та змусив кожного з нас відчути, що таке справжнє екстремальне літо, приніс чимало проблем, спричинених спекою й тривалою відсутністю опадів. Не всі змогли пройти цей глобальний тест на витривалість. Природа ніби вирішила влаштувати нам особливе випробування, перетворивши звичні будні на суцільний сеанс фінської сауни.
Через аномально високу температуру повітря та специфіку водойми, що використовується як охолоджувач ДРЕС, вода випаровується прискореними темпами. Це призводить до оголення берегової лінії та зменшення глибини. В результаті з’явилися мілини, а висока температура води створила сприятливі умови для бурхливого розмноження синьо-зелених водоростей. Вода почала «цвісти», а вміст кисню в ній значно знизився.
Прогрівання води та зменшення проточності в лимані також збільшують ризик розмноження патогенних мікроорганізмів. У періоди сильної спеки та посухи фахівці можуть запроваджувати обмеження на купання через загрозу гострих кишкових інфекцій.
Будемо сподіватися, що з настанням осені підуть дощі. Вони допоможуть нашим річкам і водоймам відновити запаси води, а Кучурганському лиману – знову стати тим великим і прекрасним водоймищем, яке колись здавалося мені безкрайнім морем.
Діана СОЛОВЕЙ.
Фото автора.