У Збройних сил нашої республіки вже склалася своя 35-річна історія.
Ретроспективний погляд. В останні роки існування СРСР керівництво створеної волею народу молодої республіки було твердо переконане: яких би провокацій не допускали щодо неї недружні правобережні сусіди, збройного зіткнення не буде, тому що цього не дозволять військові підрозділи Радянської Армії, дислокованої у Придністров’ї.
Ситуація кардинально змінилася в серпні 1991-го, коли провал ДКНС (Державного комітету з надзвичайного стану) фактично поховав усі спроби зберегти єдину союзну державу. Розвал СРСР став неминучим, а разом із ним почався поділ військового майна Радянської Армії та створення власних національних армій колишніх союзних республік. На тлі цих тривожних подій були заарештовані придністровські депутати, зокрема Голова ПМРСР Ігор Смирнов. Неординарна обстановка, що склалася, вимагала від керівництва молодої й нічим незахищеної республіки негайного реагування й рішучих дій. І вони розпочалися.
Уже 2 вересня 1991 р., на IV з’їзді депутатів усіх рівнів Придністров’я, вперше пролунала пропозиція про створення власних військових формувань для повноцінного захисту придністровської державності. На думку народних обранців, тільки республіканська гвардія давала можливість придністровцям відчути себе захищеними. Реалізуючи рішення IV з’їзду народних депутатів усіх рівнів, 6 вересня 1991 року Верховна Рада прийняла Постанову «Про заходи щодо захисту суверенітету та незалежності ПМРСР». У ній вказувалося: «Створити Республіканську гвардію у структурах і кількостях, необхідних для захисту безпеки, прав і свобод громадян республіки». Сесія також підпорядкувала військові комісаріати Міністерства оборони СРСР Урядові ПМРСР.
Незабаром розпочалося безпосереднє створення Республіканської гвардії на основі робітничих загонів сприяння міліції. Було сформовано три батальйони (в Тирасполі, Бендерах і Рибниці) та окрему роту в Дубоссарах, яка до кінця того ж року була реорганізована у четвертий батальйон. Командиром Республіканської гвардії був призначений Стефан Кицак, який мав чималий військовий досвід, набутий зокрема під час виконання інтернаціональної місії в Афганістані.
Бойове хрещення гвардія прийняла вже 13 грудня 1991-го, коли відбила атаку молдовських поліцейських на Дубоссари. Тоді гвардійці зазнали й перших втрат. Та головним випробуванням для них стало відбиття повномасштабної агресії Молдови проти Придністров’я навесні-влітку 1992-го, яке наші бійці з честю витримали.
Наприкінці 1992 р. перший етап створення Збройних сил був завершений – закінчилося формування основних структур Міністерства оборони. 11 серпня 1993 р. указом Президента Ігоря Смирнова 6 вересня було оголошено Днем Збройних сил ПМР.
У процесі розвитку і становлення придністровська армія неодноразово реформувалася з метою пошуку оптимального для безпеки та обороноздатності республіки варіанта її структури та чисельності. Удосконалювалися системи управління військами, їхнє матеріально-технічне забезпечення, створювалися умови підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців.
І тепер Збройні сили країни, як і раніше, удосконалюються. Вони являють собою монолітний бойовий військовий колектив, готовий вирішувати найскладніші завдання з забезпечення оборони та безпеки республіки. Всупереч наявним труднощам, наша армія на протязі понад трьох десятків років є головною гарантією збереження миру, стабільності та безпеки на при-
дністровській землі.
Вадим КРАСНОСЕЛЬСЬКИЙ, Президент ПМР
Збройні сили створювалися для того, щоб зберегти мир, це їхня головна місія і сьогодні. За 35 років багато зроблено. Переконаний, держава й надалі надаватиме всебічну підтримку нашій армії, продовжить реалізацію заходів щодо соціального захисту військовослужбовців.
Валерій ШИРКОВ, голова Союзу захисників Придністров’я
Загострення відносин між Придністров’ям і Молдовою, політичне протистояння між ними прискорило усвідомлення необхідності фізичного захисту республіки. Якщо ми створили власну державність, ми повинні були вміти її захистити.
Базою для формування воєнізованих структур стали спочатку робітничі загони сприяння міліції (РЗСМ), потім територіальні рятувальні загони (ТРЗ). Вони були створені на основі ще радянського законодавства.
Коли ж стало очевидним, що великої війни з Молдовою не уникнути, розпочали формування Республіканської гвардії. Та коли в березні 1992 року на нашу землю прийшла справжня біда, на захист стали всі – так з’явилося Народне ополчення. Народний порив захистити республіку був тоді на найвищому рівні.
Павло КУЗНЕЦОВ, голова РГО «Інваліди війни – захисники Придністров’я», кавалер ордена «За особисту мужність»
Кожен із нас знав, що будь-якої миті може загинути. Відповісти на вогонь не зможемо, оскільки боєприпасів вистачить лише на 10 хвилин бою. І от, знаючи це, хлопці йшли у бій і гинули.
Павло ОСТАПЕНКО.