Сьогодні виповнилося б 97 років одному з творців республіки – Гімну Федоровичу Пологову.
Людина, яка однаково любила два міста – Тирасполь і Бендери, та вважала їх рідними, вибудовуючи інженерно-виробничу кар’єру і не припускала, що колись доведеться займатися ще й державним будівництвом.
Ті, хто знав його особисто, при згадці прізвища незмінно вигукували: «О, це була людина!» То яким же він був? Одні відзначають його інженерний хист та майстерність. Інші говорять про властивий йому талант керувати людьми, організовувати їх для спільної справи. Треті згадують уміння брати на себе відповідальність у критичні моменти, коли від рішень однієї людини залежало багато для інших.
Ще за життя його ім’я обростало легендами. Сучасники Пологова розповідали про сміливі, новаторські інженерні рішення, нові технології, про те, як підприємства, якими він керував, досить швидко ставали передовими.
Союзним керівництвом було поставлено практично непідйомне для Тирасполя завдання: у найкоротші строки буквально з нуля створити підприємство з виробництва ізоляційних матеріалів. Так на промисловій карті майбутньої придністровської столиці виник завод «Молдавізоліт». Пологов керував його будівництвом, а з 1973-го року очолив. На період під його керівництвом припадають роки найвищого розквіту підприємства, яке під час виготовлення друкованих плат давало фору закордонним виробництвам.
Згодом доля привела Пологова в Бендери. У 1983 р. він уже головний інженер заводу «Електрофарфор», за кілька років – директор. Колеги згадували його як людину принципову, вимогливу до себе та інших, до того ж він умів знаходити спільну мову з усіма.
НЕОБХІДНИЙ ВІДСТУП. Доля неодноразово зводила мене з Гімном Федоровичем. І в офіційній обстановці, і в неформальній. Справа в тому, що я навчався разом із його старшим сином Олексієм на одному факультеті в одному виші, потім ми разом працювали в газеті «Днестровская правда». Я нерідко бував у їхньому домі.
РЯДКИ ДО БІОГРАФІЇ
Г. Ф. Пологов народився 19 вересня 1929 р.
в Нижньому Тагілі. Здобув спеціальність хіміка-органіка. Працював головним інженером на Бобровському та Петропавлівському ізоляційних заводах. На початку 1960-х його направили в Молдавію для зміцнення та розвитку промислового потенціалу.
Здавалося б, авторитетний керівник, один із тих, хто стояв біля витоків придністровської державності, а я – недавній студент і молодий фахівець. Проте Гімн Федорович завжди цікавився моїми справами, моїми думками, тим, що змінилося в моєму житті. І хоча ми з його сином, здавалося б, належимо до зовсім іншого покоління, він підтримував наші з Олексієм творчі плани та ідеї, наші погляди на ті чи інші питання. І повчитися, і поговорити з Пологовим було про що й на які теми. Такі люди рідко трапляються, але це щастя для тих, кому вони зустрілися на життєвому шляху.
Гімн Федорович був удостоєний звання заслуженого раціоналізатора МРСР, йому було присуджено Державну премію МРСР. Однак наприкінці 1980-х перед ним, як і перед усіма придністровцями, постала дилема: підкоритися незаконним вимогам з Кишинева, чи чинити опір? Усі обрали другий, шлях спротиву і боротьби.
Його, Анатолія Большакова, Ігоря Смирнова, Анатолія Белітченка пропаганда Молдови одразу зарахувала до когорти «червоних директорів» і «білих комірців», які нібито й підбили народ на боротьбу. Та невтямки їм, що, якби придністровці не були згодні з директорами, ніхто їх не змусив би ставати проти нововведень Молдови, першим з яких було проголошення єдиною державною мовою молдавської з використанням чужої жителям краю латинської графіки.
Разом з однодумцями Пологов брав участь у створенні рад трудових колективів та робітничих комітетів. Потім все пішло як по маслу: політичний страйк, референдуми, з’їзди, вибори нових органів влади. У 1990 р. Гімн Федорович був обраний головою Бендерської міської Ради народних депутатів. У серпні 1991-го був затриманий молдовськими спецслужбами, пізніше звільнений. У 92-му, опинившись в епіцентрі трагічних подій у Бендерах, як один із керівників міста, брав участь в організації його оборони. Він був депутатом Верховної Ради ПМРСР, заступником керівника законодавчого органу першого скликання.
На сьогодні життя Пологова сприймається як частина історії Придністров’я. У ній поєдналися кілька епох: повоєнне відновлення, розвиток промисловості, тектонічні зміни кінця 1980-х, становлення нової держави.
Гімна Федоровича Пологова не стало 2 квітня 2007-го, коли йому було 77 років, але ім’я його залишилося у нашій спільній історії. У переломний час він не залишився осторонь, бо мав сміливість і наважився підняти голос на захист рівноправності земляків, узяв на себе відповідальність тоді, коли це було особливо потрібно, коли було важко.
Андрій ТИРАСПОЛЬСЬКИЙ.
Фото history.gospmr.org