Подоймиця якраз належить до таких самобутніх сіл. Найочевидніша її відмінна риса – нерозривний зв’язок із сусідньою Подоймою. На два села – одна сільрада, та й усі соціальні установи обслуговують мешканців обох населених пунктів. Навіть межа між ними умовна. Не дуже уважна людина, рухаючись республіканською трасою в бік Кам’янки, може й не помітити вказівник, який сповіщає про те, що Подойма закінчилася і почалася Подоймиця. Навколо такі самі добротні будинки із затишними дворами, доглянутими городами та солідними тепличними господарствами.
Храмове свято
Дружні мешканці двох сіл відзначають престольне свято на Другу Пречисту. Відкладають усі справи, яких у землеробів у будь-яку пору чимало, і поспішають до церкви, що височіє на пагорбі.
У літописах збереглися відомості про те, що мешканці Подоймиці почали будувати храм у 1867-му, а вже через три роки освятили його на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Унікальність церкви полягає в тому, що навіть за радянських часів її не закривали. Тут постійно відбувалися богослужіння, хрестили немовлят і відспівували померлих. Сюди з усієї округи приїжджали закохані, щоб повінчатися. І саме з церкви в Подоймиці – єдиної діючої в районі – наприкінці ХХ століття почалося становлення Кам’янського благочиння.
Намолений храм і сьогодні приваблює багатьох паломників. У престольне свято вони разом із парафіянами славлять Пресвяту Богородицю і просять її благословення для рідних і близьких, моляться за мир у душах та у світі. А після літургії настоятель храму протоієрей Олег Чеколтан за традицією запрошує всю громаду та гостей на святкову трапезу.
Дефіле в унікальних костюмах
Знаєте, як із першого погляду розпізнати господарів і гостей свята? За одягом. У День села, звичайно, всі у гарному вбранні, але мешканці Подоймиці та Подойми поступово відроджують звичай зустрічати це свято в традиційних національних костюмах, які суттєво відрізняються від одягу інших етнічних груп нашого краю.
Хоча сьогодні ці села вважаються молдавськими, в історичних джерелах збереглися відомості про те, що спочатку тут селилися вихідці з Бессарабії та Поділля. У ХVIII столітті молдаван та українців було порівну, вони жили в добросусідстві, нерідкими були міжетнічні шлюби. Змішувалася кров, спліталися воєдино традиції, запозичувалися звичаї інших народів Російської імперії. Так і виник самобутній жіночий костюм, який відображав багатовікову взаємодію різних культур. У повсякденному вжитку його називають «шарафан».
Класичні російські сарафани в нашій місцевості стали приталеними. Їх шили з різних тканин. Повсякденні – з домотканих. Були вони сірого кольору. Для святкових нарядів купували вовняні тканини, виготовлені на фабриках.
«Відразу було видно достаток родини. Заможніші купували дорогу тканину – зелену або синю. А бідніші могли дозволити собі лише коричневу. За сарафаном можна було дізнатися не тільки соціальний статус, а й багато чого про долю його власниці. Чи заміжня вона, чи є діти – про це розповідали оксамитові стрічки, що прикрашали пишну спідницю. На національність вказувала вишивка на сорочці: в українців і молдаван свої візерунки, кольори, способи нанесення стібків тощо. Дівчата надягали на свято вінки, сплетені з квітів, запашних трав і стрічок, жінки – яскраві хустки. Завершували образ розкішні намиста та інші аксесуари», – охоче розповіли про вбрання мешканки сіл, які чекали параду сарафанів.
З минулого року він став кульмінацією святкування Дня села. Під марші у виконанні духового оркестру селяни прямують від храму до Будинку культури. Одні урочисто крокують, інші пританцьовують, і кожен намагається у всій красі показати численним гостям ту безцінну спадщину, яку отримали від предків.
Депутат Верховної Ради Олег Наричук, який брав участь у святі, що об’єднало два села, зазначив:
«Шарафан, що прийшов із глибини століть і є практично в кожній родині Подойми, викликає щире захоплення. Адже це не просто одяг, це один із символів того, що придністровський народ вміє зберігати традиції та дбайливо передавати їх нашому молодому поколінню».
Чарівний етнопростір
Площа перед Будинком культури у святковий день перетворилася на національне подвір’я з цікавими виставками, колоритними фотозонами і торговими рядами.
Колектив освітнього комплексу приготував страви різних народів. Молдавські вертути сусідили з болгарською баницею та інтернаціональними млинцями, наочно демонструючи унікальний гастрономічний феномен придністровської кухні. Батьки школярів і вихованців дитсадка принесли на ярмарок плоди своєї праці: соковиті яблука й апетитні груші, важкі грона винограду й ароматний мед.
Жваво торгували напоями співробітники підприємства «Гарант-Сервіс», розташованого на околиці Подойми. Саме тут з глибин б’є смачна мінеральна вода, відома придністровцям під назвою «Родник». А ще колектив виробляє понад 20 видів солодких газованих напоїв.
Колектив Будинку культури, приділивши велику увагу автентичним деталям, організував масштабну етнографічну виставку. Гості свята могли помилуватися килимами ручної роботи з рослинними орнаментами та смугастими домотканими доріжками, вишитими в подоймській традиції рушниками та наволочками, дерев’яними меблями та глиняним посудом, майстерно сплетеними з лози кошиками й іншим домашнім начинням. З’ясувалося, що це експонати нещодавно відкритого музею народної культури та побуту «Каса маре». Його директор Олена Кучук розповіла, що старовинні предмети побуту, які передають атмосферу молдавської домівки, спільно збирали працівники культурно-просвітницької установи й учасники самодіяльних колективів. А створили музей для того, щоб діти та підлітки не забували свої корені.
Щиро подякували селянам, які дбайливо зберігають заповіти предків і прищеплюють молоді любов до рідного краю, керівники Кам’янщини: глава держадміністрації Сергій Сокирка та голова міськрайради народних депутатів Олег Бурлака. За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, активну громадську діяльність Ніна Негривода, Іван Склярук, Інна Мазур, Андрій Мазур, Анжела Китайка, Василь Негривода, Василь Бабич, Анжела Гавриленко та Василь Москальчук удостоєні республіканських і районних нагород.
Глава Подоймської адміністрації Віоріка Васелендюк вручила дипломи та пам’ятні подарунки трудовим колективам Будинку культури, освітнього комплексу, сільської лікарняної амбулато-
рії, виробничого сільгоспкооперативу «Подойма» та підприємства «Гарант-Сервіс», які брали участь у підготовці й проведенні свята. Гучними оплесками земляки вшановували Наталію Рогозіну, Тетяну Перепеляк, Михайла Марина та Михайла Формусатія, завдяки зусиллям яких Подойма та Подоймиця стають красивішими й затишнішими, привертають увагу придністровських і закордонних туристів.
Пісні, що об’єднують
І що ж це за свято без музики? Вона лунала від світанку до заходу сонця, об’єднуючи покоління, етноси й навіть країни. Народний вокально-фольклорний ансамбль «Подоймянка», віддаючи данину православному святу, велично і благоговійно виконав релігійні співи та духовні вірші молдавською та російською мовами.
Традиційні дойни та старовинні пісні, романси й естрадні композиції подарували селянам учасники фольклорного ансамблю «Нистренчеле» з сусіднього мальовничого села Вертюжани. Ці твори з перших слів підхоплювали глядачі, підтверджуючи величезну популярність молдавської музики.
Задушевні пісні, запальні сучасні та ретро-мелодії привіз на північ талановитий артист Євген Аврамов. Під ритми його гурту у фіналі свята закружляла дружна хора, об’єднавши у великому колі селян та їхніх гостей.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.