Дню народження Бендер присвячується
З а багатовікову історію місто не раз змінювало свою назву. Згодом закріпилася одна, добре знайома нинішнім поколінням, – Бендери. День народження міста ми щороку відзначаємо 8 жовтня.
Президент Вадим Красносельський надіслав привітання іменинникам:
«День народження відзначають Бендери – стародавнє місто з насиченою багатовіковою історією, в якій переплелися трагічні й героїчні події, а старовинна фортеця на березі річки стала їхнім свідком.
Минуле міста міцно пов’язане і з драматичними подіями XX століття – революціями, румунською окупацією, Великою Вітчизняною війною та визволенням, із пафосом повоєнного відновлення та розвитку. Бендери пам’ятають усе – не забули вони і трагедію 1992 року, з глибокою вдячністю тут ставляться до захисників Придністров’я.
Той, хто приїжджає до Бендер, гуляє його зеленими вулицями та потопаючими у квітах скверами, обов’язково захоче повернутися до прекрасного, гостинного міста. Бендерчанам є чим пишатися, вони дбайливо зберігають усі досягнення, сучасне покоління трудиться на благо малої батьківщини, розвиваючи економіку, культуру та освіту, робить свій внесок у перетворення рідних Бендер».
Глава держадміністрації Роман Іванченко, звертаючись до городян, наголосив:
«618 років – це ціла епоха, що вмістила долі багатьох поколінь, їхню мужність, творчу працю та любов до рідної землі. Бендери – місто з найбагатшою історією, місто-легенда, місто-воїн, місто-трудівник. Тут переплелися культури різних народів, кувалася слава нашого краю та писалася історія Придністров’я.
Головне багатство Бендер – це люди. Ті, хто своєю щоденною працею – біля верстата і в полі, в лікарні та школі, на підприємствах і в офісах – роблять наше місто кращим, красивішим і затишнішим. Особливі слова подяки адресуємо ветеранам, захисникам та миротворцям, усім, хто у різні роки захищав та відновлював Бендери.
Ми впевнені: разом, поєднавши зусилля, зробимо все, щоб наші діти та онуки пишалися своєю малою Батьківщиною. Нехай у кожній оселі будуть мир, злагода і достаток, а наше улюблене місто розвивається та живе під мирним небом!»
ТАК ПЕРЕПЛІТАЮТЬСЯ ЕПОХИ
Перші відомості про поселення, що розташовувалося на місці Бендер, належать до III ст. до н. е. Завдяки археологічним дослідженням, можемо стверджувати, що першими поселенцями на території міста були гетські племена, сліди яких виявлені в районі Бендерської фортеці та прилеглих до неї сіл Кіцкани та Варниця.
У різні часи проживали племена, які створили Черняхівську культуру, а також слов’янські племена – анти та склавини, а з VII ст. до середини X ст. – тиверці та уличі.
У XII-XIII століттях тут владувало Галицьке князівство.
У наступні століття, аж до середини XIV-го у Пруто-Дністровському міжріччі перебували кочові племена половців, печенігів, торків. У середині XIII століття вторглися монголо-татари, які панували тут до 1345 року, коли у Східному Прикарпатті утворилося феодальне володіння – майбутнє Молдавське князівство.
На початку XV століття до Молдавського князівства увійшли всі землі від Карпатських гір до Чорного моря, східним кордоном його була річка Дністер, а саме місто – прикордонною митницею. У грамоті Молдавського господаря Олександра Доброго від 8 жовтня 1408 року, виданої львівським купцям на право торгівлі в містах, розташованих по Дністру, згадується місто Тягянякяч.
Під час Османського панування 1538 року війська турецького султана Сулеймана Прекрасного захопили місто та перейменували його в Бендери (що у перекладі з перської означає «порт», або «пристань») і побудували потужну кам’яну фортецю під керівництвом Мімара Сінана ага – головного архітектора Стамбулу.
З другої половини XV століття місто у різних документах називається Тігіною.
Найбільшого розквіту Молдавське князівство досягло в період правління Штефана III Великого, і тоді встановилися дипломатичні, економічні, культурні зв’язки Молдавського та Московського князівств. Усі державні документи та релігійні книги писалися старослов’янською мовою, згодом почали з’являтися книги молдавською мовою з використанням кирилиці, а в 1641 році вийшла у світ перша друкована книга молдавською мовою «Казанія».
МИНАЛИ ВІКИ…
У 1791 році у відповідності до Ясського мирного договору лівобережні райони Придністров’я відійшли до Росії, а правобережні землі та Бендерська фортеця залишалися за Туреччиною.
Остаточне визволення Бендер від турецького ярма відбулося в листопаді 1806 року. Фортеця здалася російським військам під керівництвом генерала Мейєндорфа.
За Бухарестським мирним договором, підписаним М. І. Кутузовим 16 травня 1812 року, територія Пруто-Дністровського міжріччя відійшла до Росії, пізніше ці землі дістали назву Бессарабія.
З утворенням Бессарабської губернії Бендери указом від 29 квітня 1818 року оголошуються повітовим містом. У 1826-му затверджується перший герб міста та Бендерського повіту. На гербі були зображені двоголовий орел і повалений лев, що символізує перебування в місті Бендери шведського короля Карла XII, який утік у 1709 році після поразки у Полтавській битві під стіни Бендерської фортеці разом із гетьманом Іваном Мазепою. Гетьман І. Мазепа невдовзі помер у Бендерах, а його тіло було переправлене до міста Галац, де й поховане у церкві Святого Георгія. Після смерті Мазепи гетьманом було обрано Пилипа Орлика, який розробив зведення державних законів під назвою «Конституція прав і свобод Запорізького війська», яке дістало більш коротку назву «Бендерська конституція».
До речі, вже в наші часи, 9 квітня 2010 року, до 300-річчя конституції біля східної стіни цитаделі Бендерської фортеці встановили пам’ятник. Його виконано у вигляді розкритої книги, що увічнює «Пакти та Конституції прав і вольностей Війська Запорізького», складені гетьманом Пилипом Орликом 5 квітня 1710 року.
Документ часто називають однією з перших демократичних конституцій у Європі. Біля цієї пам’ятки регулярно проходять пам’ятні заходи та покладання квітів. Зокрема, українська громада Придністров’я вшановує День Конституції України.
Історія Бендер ХІХ століття пов’язана з багатьма відомими особистостями України.
Один із них – Іван Петрович Котляревський – український письменник та культурний громадський діяч. 1806 року в чині штабс-капітана російської армії брав участь у взятті Бендерської фортеці. Іменем І. П. Котляревського названо Бендерську міську гімназію № 3, де навчання ведеться українською мовою.
У 80-ті роки ХІХ століття тут яскраво спалахнула зірка таланту української актриси, співачки Марії Заньковецької, яка згодом стала видатною театральною діячкою, народною артисткою України, а також відомого актора, талановитого режисера Миколи Тобілевича.
Економічному розвитку міста сприяло будівництво 1871-го року залізниці Тирасполь – Кишинів з мостом через Дністер, 1877 року – Бендери – Галац. З’явилося депо та залізничні майстерні, залізничний вокзал.
ОКРЕМІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ
2 серпня 1940 року була утворена Молдавська РСР. У місті почали вживати заходів з ліквідації безробіття: пустили електростанцію, відновили водогін, запрацювали залізничні майстерні та колії, вводили безкоштовне медичне обслуговування. Почалося навчання дітей, десятки вчителів ліквідували неписьменність дорослого населення. А через рік почалася війна.
З 22 червня 1941-го упродовж трьох років жителі Бендер перебували у фашистській окупації. Звільнили місто від німецько-фашистських загарбників 23 серпня 1944 року під час Яссько-Кишинівської операції. У боях за Бендери загинуло понад 3 тисячі радянських воїнів, вони були поховані на площі Героїв у братській могилі пантеону Слави. На гранітних плитах золотом викарбувані їхні імена. Біля входу горить Вічний вогонь, який зберігає тепло загиблих сердець. Імена героїв увічнені у назвах вулиць.
Місто почало відроджуватися, повноцінно жити, розвиватися. Найбільшого розквіту промисловість Бендер досягла в 70-ті – на початку 80-х років, нині вона представлена різними галузями, такими, як харчова, легка, електротехнічна, меблево-деревообробна, будівельних матеріалів. Це відображено у гербі міста, затвердженому 1967 року.
Ще один із страшних періодів сучасної історії – події 1992 року – увійшов в історію як Бендерська трагедія. Під час конфлікту загинуло 489 осіб, знищено та пошкоджено 1 280 житлових будинків, з яких 80 зруйновано повністю, знищено 19 об’єктів народної освіти, з них 3 школи, 5 об’єктів охорони здоров’я, 42 підприємства промисловості, транспорту. Місту завдано матеріальних збитків у цінах 1992 року на суму, що перевищує 10 млрд рублів.
Стародавнє місто Бендери багато разів спалювалося, руйнувалося, стиралося з лиця землі, але знову відроджувалося та розквітало, і знайшло в собі сили, щоб знову стати прекрасною перлиною на березі сивого Дністра.
ПІСЛЯСЛОВО: 8 жовтня в місті відбулося покладання квітів до стели «Місто воїнської слави», а у Палаці культури ім. П. Ткаченка – урочисті збори та вшанування переможців конкурсу «Бендерський п’єдестал».
А сьогодні, 10 жовтня, городяни та гості Бендер розважаються в Олександро-Невському парку. Святкування завершиться святковим салютом.
Так і живе славне місто на Дністрі, згадуючи минуле, будуючи майбутнє, святкуючи дні народження з великою любов’ю до свого рідного краю.
Марія БІЛОЦЬКА.
Фото Сергія МАРЧЕНКА.