Для школярів Придністров’я та Молдови єврейський благодійний центр «Хесед» організував екскурсії пам’ятними місцями Рибниці та Дубоссар, пов’язаними з трагедією Голокосту. Зустрічі відбулися в межах проекту «Пам’ять об’єднує нас».
Головна мета заходу – зберегти історичну пам’ять та допомогти молодому поколінню усвідомити цінність людського життя, важливість миру та необхідність берегти правду про трагічні сторінки минулого. Учасниками екскурсії стали учні середньої школи № 2 ім. О. С. Пушкіна міста Тирасполь і теоретичного ліцею ім. Антіоха Кантемира міста Кишинів.
Для Дубоссар тема Голокосту має особливе значення. Саме тут восени 1941 року сталася одна з найстрашніших трагедій на території Придністров’я – масове знищення єврейського населення. Співробітниця центру «Хесед» Анна Комова зазначила:
«У Дубоссарах є свій місцевий Бабин Яр, де поховані понад 18,5 тисяч євреїв, розстріляних у 1941 році. Цей проект допомагає дітям з обох берегів Дністра зрозуміти, що нас об’єднують спільна пам’ять та історія. Ми повинні пам’ятати трагедії минулого, щоб вони ніколи більше не повторилися».
Екскурсію в Дубоссарському історико-краєзнавчому музеї для школярів провела в. о. директора музею Надія Буймістр. Вона ознайомила дітей з історією міста, описала життя Дубоссар до війни та жахливі події періоду німецько-румунської окупації.
Найважче враження на підлітків справила розповідь про дубоссарські гетто та масові розстріли мирного населення.
Надія Буймістр пояснила дітям значення слова «Голокост», поінформувала про геноцид єврейського народу та про те, як в окупованих Дубоссарах було створено два гетто. Одне розташовувалося в районі вулиць 25 Жовтня та Кірова, де до війни компактно проживали єврейські сім’ї. Сюди ж зігнали євреїв із найближчих сіл.
Друге гетто містилося на території тютюнового ферментаційного заводу, куди звозили людей із Кишинева, Тирасполя, Рибниці, Григоріополя, Балти та Котовська.
У серпні 1941 року до Дубоссар прибув каральний загін СС під командуванням Вальтера Келлера. У вересні в’язнів і мешканців навколишніх сіл змусили викопувати величезні ями, пояснивши, що вони призначені для зберігання картоплі. Але вже 12 вересня почалися масові розстріли.
«Чоловіків відокремлювали від жінок і дітей. Їх групами підводили до ям, змушували роздягатися, ставати на коліна і розстрілювали впритул. Потім убивали жінок і дітей. Немовлят матері тримали на витягнутих руках. Конвеєр смерті діяв 16 днів», – розповіла Надія Буймістр.
Вона зауважила, що людей розстрілювали не лише біля братських могил, а й поблизу старої лікарні та яру за нафтобазою. Перед стратою у приречених забирали одяг, цінності та навіть вибивали золоті зуби. Врятуватися вдалося лише одиницям.
Біля Меморіалу жертвам фашизму Надія Буймістр зачитала спогади Миколи Хворостяна – одного з небагатьох в’язнів Дубоссарського гетто, якому вдалося вижити.
Чотирнадцятирічним підлітком він разом із родиною опинився серед приречених на смерть людей. Після розстрілу Микола вночі прокинувся серед тіл загиблих і зрозумів, що куля лише зачепила його. Юнаку вдалося вибратися з братської могили. Згодом місцевий житель, ризикуючи власним життям, врятував хлопця, після чого Миколу переправили до Одеси. Наприкінці війни він устиг вступити до лав Червоної Армії.
Багато школярів зізналися, що вперше дізналися про трагедію, яка сталася в Дубоссарах, і були глибоко вражені почутим.
«Дуже важка й сумна історія. Але такі екскурсії обов’язково потрібні, бо ми маємо знати правду про минуле й передавати її наступним поколінням», – поділився думкою школяр із Кишинева Петро Реіляну.
Організатори проекту впевнені: подібні зустрічі допомагають молоді не лише краще пізнавати історію, а ще вчать співчуттю, людяності та повазі до пам’яті тих, чиє життя обірвала війна.
Надія ПОЛОНСЬКА.
Фото автора.