Останній дзвоник – це не просто шкільне свято, а особлива мить, сповнена радості, хвилювання та світлого смутку. Його особливий передзвін лунає не лише для школярів, які з нетерпінням чекають на літні канікули. Для когось цей день стає прощанням із рідною школою, дитинством і безтурботними роками, а для інших – символом переходу до нового етапу навчання, нових знань і відкриттів.
Не менше значення це свято має і для вчителів. Для них останній дзвоник – це підсумок щоденної, наполегливої та відповідальної праці, результат багатьох років терпіння, турботи й любові до своїх учнів. У цей день педагоги з особливою теплотою згадують усі миті шкільного життя: перші невпевнені кроки дітей до знань, їхні перемоги, досягнення та дорослішання.
Особливо хвилюючим він є для вчителів початкової школи. Саме вони зустрічають маленьких першокласників, які вперше переступають шкільний поріг із тривогою та цікавістю в очах. Учитель вкладає у своїх вихованців не тільки знання, а й частинку власної душі, вчить бути добрими, чесними та відповідальними. І ось минають роки – перед ним уже стоять самостійні, впевнені в собі юнаки та дівчата.
Для класного керівника останній дзвоник – це ще й емоційне прощання з учнями, яких він супроводжував протягом кількох років, підтримував у складні моменти, радів їхнім успіхам і допомагав долати труднощі. Між учителем та дітьми за цей час виникає особливий духовний зв’язок, який назавжди залишається у серці.
Як і для школярів, для вчителів цей дзвінок означає завершення напруженого навчального року, контрольних робіт, підготовки до іспитів і безсонних переживань. Попереду чекає омріяний відпочинок, час для оновлення сил і народження творчих задумів.
Це також мить щирої вдячності, коли випускники та їхні батьки дарують учителям квіти, теплі слова та добрі спогади. Саме в такі хвилини педагог особливо гостро усвідомлює важливість і благородство своєї професії.
У республіці серед учителів української мови та літератури є чимало талановитих особистостей – членів Спілки письменників Придністров’я, які творять українською мовою. Їхня літературна діяльність збагачує культурне життя краю та слугує прикладом любові до рідного слова, духовності та збереження національних традицій. Ви знайомі з їхньою творчістю, бо не раз читали поезії в нашій з вами газеті.
Анастасія Спориш, учителька Маякської СШ, присвятила вірша останньому дзвонику, яким він є для вчителів.
Звучить урочисто останній дзвінок,
Ніхто не біжить на черговий урок!
Журнали закриті, конспекти – у стіл,
Попереду – літо і простір для крил.
Забудьте про тести, диктанти, уроки,
Які завдавали вам стільки мороки.
Не треба півсьомої ранку вставати
І нові проекти до ночі складати!
Спішіть на моря, океани і ріки,
Хай будуть безмежні канікули літні!
Хай кава щоранку знімає утому,
І жодного слова про школу удома!
Відкиньте турботи, в дорогу пора,
Нехай відпочине від вас дітвора.
Ви ж сил набирайтесь, наснаги, тепла,
І щоби за літо душа ожила.
Христина ЖУРАВЕЛЬ.
Фото Ольги АЗАРОВОЇ.