Літературна біографія Степана Процюка розпочалася 1991 року в легендарному літературному гуртку «Нова деґенерація». Спочатку він був поетом: вийшли збірка «Апологетика на світанку» та збірка поем «Завжди і ніколи». Однак справжнє покликання чекало його в прозі.
Від середини 90-х письменник стрімко стає одним із найпомітніших українських прозаїків. Його тексти – це завжди гостро, болісно й глибоко. Він не тішить читача, а змушує думати, переживати, а іноді й страждати разом із героями.
ШЛЯХ У ЛІТЕРАТУРУ
Степан Процюк народився 13 серпня 1964 року на Львівщині. Дитинство його розпочалося в атмосфері глибокої любові до слова, що згодом визначило весь його творчий шлях. Уже в п’ять років маленький Степан знав напам’ять десятки віршів Тараса Шевченка – це батько прищепив йому любов до української літератури.
Згодом родина переїхала в Івано-Франківську область. Тут Процюк закінчив педагогічний інститут, а пізніше – аспірантуру Інституту літератури НАН України, став кандидатом філологічних наук. Сьогодні він викладає сучасну українську літературу в Прикарпатському університеті, виховуючи нове покоління філологів і письменників.
ТВОРЧІСТЬ ПИСЬМЕННИКА
Від юнацької поезії Степан Процюк поступово перейшов до прози. У 1996 році вийшли збірка есеїв «Лицарі стилосу і кав’ярень» та книга прози «Переступ у вакуумі».
Справжній прорив відбувся на початку 2000-х: 2001 року тернопільське видавництво «Джура» видало збірку повістей «Шибениця для ніжності». У 2002-му вийшла збірка «Серафими і мізантропи», а також дебютний роман «Інфекція», за яким швидко з’явився і другий – «Жертвопринесення».
Далі побачили світ романи «Тотем» (2005), «Троянда ритуального болю» (2010) про Василя Стефаника, психобіографічний роман «Маски опадають повільно» про Володимира Винниченка (2011), «Чорне яблуко» (2013) та «Під крилами великої Матері» (2015).
Особливе місце у творчості посідає есеїстика: «Канатоходці» (2007), «Аналіз крові» (2010), «Тіні з’являються на світанку» (2011). У 2008 році вийшла трилогія про кохання («Марійка і Костик», «Залюблені в сонце», «Аргонавти»).
З 1995 по 2017 рік письменник – член Національної спілки письменників України.
Степан Процюк – семиразовий лауреат премії журналу «Кур’єр Кривбасу» (1998-2003), а також лауреат премій «Благовіст» (2000), імені Івана Франка (2002) та імені Василя Стефаника. У 2015 році літератор отримав почесну відзнаку «Золотий письменник України».
За роки творчості Степан Процюк провів численні літературні вечори в Києві, Харкові, Одесі, Тернополі, Чернівцях, Ужгороді, Луцьку, а також за кордоном – у Кракові, Берліні та Оломоуці. Його твори перекладені німецькою, російською та словацькою мовами.
ІДЕЙНО-ХУДОЖНІЙ АНАЛІЗ ПОВІСТІ
«Аргонавти» (2008) Степана Процюка – третя, заключна частина трилогії про Марійку та Костика, до якої входять також повісті «Марійка і Костик» та «Залюблені в сонце». Це психологічна повість для підлітків, написана в руслі постмодернізму з яскраво вираженими рисами психологічної прози. Автор свідомо зміщує акцент із зовнішніх подій на внутрішній світ героїв – їхні рефлексії, емоційні переживання, сумніви, сни, мрії та моральні дилеми. Твір не просто розповідає історію, а занурює читача у складний процес дорослішання, де перше кохання стає каталізатором глибоких змін.
МІСЦЕ, ЧАС І КОНТЕКСТ ТВОРУ
Дія відбувається в типовому українському райцентрі Старомихайлівка. Основні події розгортаються у школі № 2, міському лісі, на вулицях та в оселях героїв. Час дії – сучасність для автора: кінець 1990-х – початок 2000-х років, що охоплює осінньо-зимово-літній період. Географія твору виходить далеко за межі містечка завдяки мріям і алюзіям: Київ, Москва (місце заробітків батька), Португалія, Антарктида, Місяць і навіть уявне райське поселення первісних людей.
Історико-соціальний контекст надзвичайно важливий. Автор реалістично показує проблеми пострадянської України: масове заробітчанство, яке руйнує сім’ї, соціальну нестабільність, моральні випробування підлітків. Паралельно Процюк вводить античні міфи (аргонавти, Ясон, Медея, Мінотавр), створюючи позачасовий вимір. Таким чином, локальна історія двох підлітків набуває універсального звучання.
СЮЖЕТ І КОМПОЗИЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ
Повість починається з «вічного виру змін» у вересні. Марійка зізнається Костикові в коханні. Їхні стосунки сповнені ніжності, мрій про далекі подорожі (Антарктида, Місяць) і прагнення бути собою у світі, що намагається «зоднаковити» всіх.
Паралельно розвивається драматична лінія Миколи – друга Костика, який таємно закоханий у Марійку. Заздрість штовхає його на підлий вчинок: він підмовляє старших хлопців побити Костика. Марійка, керуючись жіночою інтуїцією, знаходить пораненого хлопця і допомагає йому дістатися додому. У лікарні відбувається ключова сцена – Микола, після сповіді священику, зізнається у своєму вчинку. Костик прощає його. Цей момент стає їхньою «першою чоловічою таємницею».
Окрема сюжетна лінія присвячена родині Марійки. Батько Михайло працює на заробітках у Москві, стикається з важкими умовами, знущаннями і навіть ув’язненням. Мати, Марина Кирилівна, переживає сильну тривогу, самотність і підозри щодо чоловіка. Ці переживання зближують матір і доньку, роблячи їхні стосунки особливо теплими і довірливими.
Композиція твору складається з 18 розділів. Події подані як мозаїка смислів із несподіваними поворотами. Розповідь ведеться переважно від третьої особи, але часто переходить у внутрішні монологи, сни та філософські роздуми. Експозиція знайомить із закоханими і їхньою «весняною» душею. Зав’язка пов’язана з першими конфліктами і заздрістю. Розвиток дії включає сварки, освідчення, побиття, сімейні драми. Кульмінація відбувається в лікарні під час сповіді Миколи. Розв’язка – спокійне осмислення пережитого, повернення батька і розуміння, що життя – це постійний пошук «золотого руна любові».
ГОЛОВНІ ГЕРОЇ ТА ЇХНЯ ЕВОЛЮЦІЯ
Костик (Кость Онишкевич, Лев, Левчик) – десятикласник, розумний, спортивний, з лідерськими рисами. Він добре вчиться, грає у футбол, розмірковує про життя, добро і зло. Після побиття і розмови з Миколою проходить «лікарняне посвячення» – перетворюється з романтичного хлопчика на юного чоловіка, здатного прощати і брати на себе відповідальність. Його захоплення античними міфами свідчить про глибину душі та прагнення до чогось вищого.
Марійка (Марія Ковальчук, Неспокійка, Мисливчик, Струнка Веселка) – дев’ятикласниця, струнка, весела, але водночас серйозна і рішуча. Вона вірна своїм почуттям, не піддається залицянням Миколи і в критичний момент проявляє справжню силу, рятуючи Костика. Марійка – втілення щирості, емоційності та внутрішньої гармонії. Її сни і роздуми розкривають глибокі тривоги та мрії.
Микола – один із найскладніших і найсуперечливіших персонажів. Заздрість до Костика (у навчанні, спорті, популярності та коханні) перетворює його на зрадника. Однак після вчинку він переживає справжні муки сумління, кається і зізнається. Це показує, що людина не є статичною – вона здатна на помилки, але й на моральне відродження.
Батьки Марійки доповнюють соціальну картину. Мати – втомлена медсестра, яка страждає від самотності. Батько – типовий сучасний заробітчанин, який жертвує собою заради сім’ї, але платить за це здоров’ям і втратою сімейних зв’язків.
ТЕМА ТА БАГАТОГРАННА ПРОБЛЕМАТИКА
Основна тема повісті – кохання як шлях до дорослішання. Процюк не ідеалізує перше кохання, а показує його у всій складності: від ніжності й мрій до болю, ревнощів, зради та розчарувань. Кохання стає випробуванням, яке змушує героїв дорослішати.
Автор порушує низку актуальних проблем:
• Перше кохання та його випробування (довіра, прощення, боротьба за почуття).
• Дружба і зрада, руйнівна сила заздрості.
• Сімейні кризи через заробітчанство та його вплив на дітей.
• Зіткнення підлітків із жорстокістю дорослого світу.
• Пошук власної ідентичності в матеріальному суспільстві.
• «Криві дзеркала» уяви, які спотворюють реальність і ускладнюють стосунки.
• Моральний вибір і внутрішні конфлікти.
ГОЛОВНА ІДЕЯ ТВОРУ
Головна ідея полягає в тому, що справжнє кохання і дружба – це не тільки щастя, а й постійна боротьба. Герої – сучасні аргонавти, які вирушають у небезпечну мандрівку за «золотим руном любові». Вони вчаться розпізнавати підлість, прощати, зберігати автентичність і долати труднощі. Повість стверджує: життя – це безперервне навчання, і кожен має пройти свій шлях сам, «самі вчаться» і «будуть вчитися» до кінця життя.
ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СТИЛІСТИКА
Степан Процюк – визнаний майстер психологічної прози. Його стиль вирізняється глибиною психологізму, поетичністю, метафоричністю та багатошаровою символікою.
Ключові художні засоби:
• Метафори: «кохання – це пір’їнка невідомого. Подув – і нема», «кохання – це обмін серцями», «золоте руно любові».
• Символіка: аргонавти (шукачі істини), золоте руно (мрія і справжнє почуття), ліс (місце випробувань і прозріння), сни (підсвідомі страхи), «Чарівник усередині них».
• Психологічний паралелізм: природа відображає внутрішній стан (похмуре небо перед нападом, примхлива листопадова погода).
• Алюзії: античні міфи, «Ромео і Джульєтта», Отелло.
• Риторичні запитання: використовуються для залучення читача до роздумів та посилення емоційності («Хіба це залежить від нас?», «Чому ніхто не може дати чітких відповідей?»).
• Контраст: використовується для підкреслення протилежних понять: «модно не закохуватися, а остерігатися залежності»; «очі заплющила… і без пам’яті мчиться наосліп» проте «йому було нестерпно боляче, але вже нічого не можна було змінити». Контрастує шляхетність Костика та підлість Миколи.
• Внутрішні монологи – читач чує справжні думки та сумніви героїв.
Автор поєднує реалістичне зображення сьогодення з філософськими роздумами, створюючи «жанровий коктейль» психологічної прози, підліткової драми та ліричних відступів.
ЧОМУ «АРГОНАВТИ» ВАРТІ УВАГИ СЬОГОДНІ?
«Аргонавти» – це значно більше, ніж просто історія підліткового кохання. Це глибока, чесна і болюча книга про дорослішання, моральні вибори, прощення і пошук себе. Степан Процюк не прикрашає реальність – він показує її такою, якою вона є: зі зрадою, сімейними проблемами, заробітчанством і внутрішніми конфліктами. Водночас твір дає надію – надію на справжні почуття, на силу прощення і на те, що людина здатна зростати навіть через найважчі випробування.
Марійка і Костик – справжні сучасні аргонавти. Вони долають життєві бурі, шукають сенс і вчаться любити по-справжньому. Книга спонукає кожного читача поставити собі важливі питання: чи готовий я боротися за своє «золоте руно»? Чи вмію прощати? Чи зможу залишитися собою у світі, повному «кривих дзеркал»?
І найголовніше запитання після прочитання: як би ви вчинили на місці Костика? Чи пробачили б Миколу?
Чи уважний ти читач?
1. «Кость Онишкевич перейшов до…
(10-А). А Марія Ковальчук – до …(9-Б)».
2. «Кость був Лев. Завдяки цьому (іноді смішному, іноді величному) знаку Марійка називала його … (Левчиком)».
3. «Вона народилася під сузір’ям Стрільця – і Кость, окрім Неспокійки, вигадав їй ще одне ім’я – …(Мисливчик)».
4. «Коли вони були посвареними, то розмовляли …(різними мовами). Мали … (різнокольорові серця)».
5. «Яка ж вона струнка та весела»,– ці слова не давали спокою … ( Миколі).
6. «Коли після уроків дівчина зустрілася з Костем, то її лице нагадувало непроникний образ… (старого вождя-індійця)».
7. «Він (Кость) мусив бути аргонавтом і канатоходцем, одержимим не кишеньковою мрією про збагачення чи славу, а благородною метою …(пошуку щастя)».
8. «…Марійці сьогодні снився …(кажан), що тримає в зубах… (мишу)».
9. «І все ж вона йде, бо сміливий не той, хто нічого не боїться, – таких людей серед душевно здорових не існує, – а той, хто переступає через … (власні страхи)».
10. «Відкрию тобі свою страшну таємницю: я ненавидів тебе вже близько двох років. Тобі краще вдавався футбол і навчання, ти маєш дівчину. Тебе майже всі люблять. Я теж так хотів, Костю», – це думки… (Миколи).
11. «І я вирішив поговорити з хлопцями. Без оплати вони навіть не схотіли слухати. Казали, що цей чувак їм по барабану. І тоді я був змушений віддати … (свій улюблений велосипед)».
12. «Сьогодні Костик відчув, що має трапитись щось особливе. Після школи вони домовилися з Марійкою про лісову прогулянку… У лісі можна знайти …(золоте руно)».
Ольга ШАПОВАЛ.
Фото ytimg.com