О днією з найтрагічніших сторінок в історії Дубоссар назавжди залишився травень 1992 року. У ті дні місто та прилеглі села перебували під інтенсивними обстрілами, а на Кошницькому та Кочієрському напрямках, біля Рогівської розвилки та греблі Дубоссарської ГЕС точилися запеклі бої. Лише 19 і 20 травня загинуло 17 захисників Придністров’я – бійці Республіканської гвардії, козаки та ополченці, які ціною власного життя утримували оборону міста.
Щороку в ці травневі дні ветерани-гвардійці з Дубоссар, Тирасполя та Рибниці збираються біля Кошницької розвилки, щоб вшанувати пам’ять загиблих товаришів. Саме тут у травні 1992 року пролягала одна з ліній оборони Тираспольського батальйону Республіканської гвардії. На згадку про загиблих тут встановлено стелу.
На меморіальних плитах викарбувані імена чорноморських, сибірських, кубанських, донських та естонських козаків, які загинули тут навесні та влітку 1992 року. Присутні ветерани-гвардійці та представники Дубоссарського козацького округу вшанували пам’ять полеглих хвилиною мовчання й поклали до пам’ятника барвисті весняні квіти.
Ветеран Тираспольського батальйону, заступник голови республіканської громадської організації «Союз ветеранів Республіканської гвардії» Анатолій Артюхов згадує, що для них 19 травня стало днем скорботи за загиблими товаришами:
«У ті роки кожен день був важким. Противник готував атаку ще звечора – підповзав до соп-
ки, починав обстрілювати мінами, потім ішли МТЛБ. Їхні сили переважали наші у кілька разів. Відстань між окопами становила близько 600 метрів. Вони хотіли прорватися й перерізати трасу. А ми стояли за свій дім, за свою землю».
Цього дня придністровські захисники також побували на Кургані Слави, де встановлено легендарний танк Т-34. У травні 1992 року тут точилися запеклі оборонні бої. Бійці утримували одну з ключових висот району, відбиваючи постійні атаки з боку збройних формувань, що перебували в сусідніх селах Кошниця, Погреби та Дороцьке.
Щороку 20 травня мешканці Дубоссар згадують ще одну трагічну подію: біля греблі Дубоссарської ГЕС відбувся один із найкривавіших боїв. Під час відбиття атаки силових структур Республіки Молдова загинуло 13 захисників Придністров’я, багато хто зазнав поранень.
За традицією до місць загибелі та поховань приїжджають ветерани придністровської війни, козаки, рідні загиблих, представники громадських організацій, керівництво міста й району, а також мешканці Дубоссар.
Козак і ветеран республіканської гвардії Олександр Корбут брав участь у тих подіях і досі пам’ятає той страшний бій.
«Сюди приїхали козаки й ополченці на розвідку. Але у противника все було підготовлено – бійниці розташовувалися прямо під фундаментом будівель гребної бази. Вони підпустили наших ближче й відкрили вогонь. Перші бійці одразу були поранені та вбиті. Я тоді перебував у ГМЗ і прикривав танк збоку. Бачив, як загинув Сашко Кралєв. Потім намагалися витягнути БТР, щоб забрати поранених і загиблих, але обстріли не припинялися. Ворог вів сильний вогонь одразу з кількох точок», – згадує Олександр.
За свідченнями очевидців, через безперервний обстріл поранених довго не вдавалося евакуювати. Лише після 12 годин переговорів вивезли бійців, які вижили. Але 13 захисників врятувати вже не вдалося.
У цей пам’ятний для придністровців день у Дубоссарах знову пролунали імена героїв, які загинули біля греблі ГЕС: Олександр Кралєв, Сергій Кротов, Григорій Брагарчук, Олександр Погребниченко, Олександр Волошенко, Олексій Мітітєл, Сергій Агатьєв, Ігор Яценко, Юрій Бойцов, Сергій Дігорін, Дорел Паірєлі, Федір Чернавський та Анатолій Зиманов.
Загалом під час збройного конфлікту 1992 року на території Дубоссарського району загинули 156 гвардійців, козаків та ополченців. Пам’ять про них вшанували хвилиною мовчання. До пам’ятних місць і поховань поклали квіти – як символ вдячності тим, хто у важкі часи став на захист рідної землі.
Надія ПОЛОНСЬКА.
Фото автора.