Для Об’єднаної ради трудових колективів (ОРТК) 25 травня є знаковою датою в історії. Цього дня 35 років тому у столиці відбувся І з’їзд суспільно-політичного руху трудящих Придністров’я. Дату також називають днем єднання трудових колективів.
Нагадаємо, ОРТК була заснована 11 серпня 1989 року в Тирасполі. Згодом аналогічні організації з’явилися і в інших містах та районах Придністров’я. Вона стояла біля витоків створення республіки, організовувала та проводила референдуми, протистояла націоналістам Молдови, брала участь у формуванні республіканських і місцевих органів влади та управління.
17 березня 1991 року було проведено Всесоюзний референдум щодо збереження СРСР. У Придністров’ї населення взяло активну участь у голосуванні. Переважна більшість придністровців висловилася за збереження СРСР (зокрема, у Бендерах 99 % жителів висловилися «за»).
До 1991 року відділення РТК були по всій республіці. 25 травня 1991 року настав час усім міським і районним рухам об’єднатися в загальнореспубліканську єдину організацію. У Палаці Республіки відбувся з’їзд, на якому першим і незмінним головою Республіканського громадського руху «ОРТК Придністров’я» одностайно був обраний Володимир Ємельянов. До складу ОРТК республіки увійшли представники трудових колективів усіх підприємств, що працювали на території Придністров’я.
«У той період був безпрецедентний підйом патріотизму, відданості інтернаціональній справі, у людей було чітке розуміння того, що, якщо ми не об’єднаємося і спільно не захистимо себе, то націоналісти нас легко зламають, – розповів нам Володимир Іванович. – Саме І з’їзд руху став нашим головним інструментом згуртування в єдину республіканську організацію».
Перед організацією стояло чимало важливих завдань, пов’язаних із формуванням, захистом і розвитком державності Придністров’я, але ключовими серед них були:
1. Визнання державності та суверенітету ПМРСР.
2. Захист придністровської державності. ОРТК виступила як ініціатор і організатор народного ополчення під час збройного конфлікту між Молдовою та Придністров’ям у 1992 році.
3. Участь у формуванні державних інститутів влади. Члени організації брали активну участь у проведенні з’їздів народних депутатів, виборів та референдумів.
4. Боротьба за громадянські та політичні права. Організація очолила опір дискримінаційній політиці Кишинева, зокрема у мовних законах, які утискали права російськомовного населення та інших національностей.
5. Вирішення соціально-економічних питань. Наприклад, нею було створено Координаційну раду з управління соціально-економічною ситуацією в умовах переходу до ринкової економіки.
6. Пропагандистська робота та «народна дипломатія». Активісти ОРТК проводили роз’яснювальну роботу серед населення, розповсюджували листівки, брошури та газети, налагоджували зв’язки з представниками різних партій і громадських організацій СНД. Вони також виїжджали до країн СНД для поширення агітаційної літератури та протидії інформаційній політиці Кишинева.
Необхідно зазначити, що слова членів ОРТК відповідали їхнім діям. У складі комісій і комітетів Верховної Ради, а також в управліннях Уряду представники Об’єднаної ради становили більшість. Після І з’їзду ОРТК до діяльності Ради увійшли практично всі питання соціально-економічного та політичного розвитку республіки, а сама організація стала головною опорою державної влади ПМРСР, здійснюючи всю необхідну економічну та суспільно-політичну роботу щодо подальшого розвитку нового державного утворення.
Юрій ТЕЛЕШ.
Фото history.gospmr.org