Дністровська вода дає можливість жити понад 7 млн людей у басейні річки та за його межами, адже водою з Дністра користуються Кишинів та Одеса. В останні роки про проблеми Дністра почали говорити досить багато.
У першу чергу це проблеми, пов’язані з екологією та будівництвом нових гідроелектростанцій у верхів’ях Дністра на території України, де формується основний його стік. Будівництво ще не розпочалося, а стік Дністра істотно зменшився, починаючи з 2011 р., коли періоди гідрологічних посух на річці стали дуже частими.
Останніми роками паводок на нашій річці відбувається скоріше умовно і не завжди здатний підняти рівень Дністра до русла, до його звичайного рівня, а про екологічні скидання води з Дністра для нересту риби доводиться говорити здебільшого в негативному ключі через їхню умовність, і вони вже не виправдовують покладених на них сподівань щодо поповнення рибних запасів.
Крім того, спекотне літо, коли температура повітря піднімається до 35–40 °С, стало майже закономірністю щороку. А саме в цей час випаровування істотно посилюється, температура в річці на нашій території досягає рекордних +27… +30 °С, чого раніше не відбувалося, і відсутність опадів, низька відносна вологість, забір води з річки для поливу, і виникає питання: чи вистачить її для всіх? Стан маловоддя та екологічної посухи стали нормою в літній період. Минулого року рівень води в Дністрі ледь не побив абсолютний мінімум за весь час спостережень, а цього року, рівно через рік, ми його досягли. Такого низького рівня в Дністрі нижче Дубоссарської ГЕС не спостерігалося взагалі, за винятком грудня 1954 року, коли відбувалося наповнення Дубоссарського водосховища і фактор зниження був викликаний антропогенним фактором, а не природним.
Екологічна ситуація в Дністрі в останні роки помітно погіршилася. Річка замулюється та заростає. Можна сказати, що вона деградує. Вилов риби зменшився в 10 разів. За останні 15 років споживання дністровських вод знизилося майже удвічі завдяки зменшенню виробництва в промисловості та сільському господарстві. За даними українських вчених, після заповнення Дністровського водосховища в 1986 році, через підйом рівня води, через карстові породи в бік Прута з нього витікає 20–30 % води (дехто вважає навіть до 45 %). Це не могло не позначитися на плавнях у нижній течії Дністра, а, отже, на приході до нас риби на нерест.
Для Дністровського водосховища Дністер – це типова гірська річка, що живиться насамперед талими снігами. Вода витікає з водосховища з нижніх горизонтів, де температура взимку та влітку становить 4–8 °С. Більшість наших цінних видів риби починає нереститися при температурі вище 11-12 °С, а хижі та бур’янисті види – у холоднішій воді. Тому цінна риба може нереститися лише за 50–200 км нижче Дністровської ГЕС, де вода більше прогрівається. Але виметану ікру поїдає хижа риба, а бур’яниста успішно конкурує за корм з личинками та мальками. Температура води між Дністровською та Дубоссарською греблями взимку підвищилася, а влітку – знизилася. Тому статева зрілість у цінних видів риби тепер настає на рік пізніше, порушується розвиток ікри, у частини самок вона розсмоктується. Ікра погано запліднюється, молодь хворіє і відстає у рості.
Досить серйозна екологічна катастрофа відбулася на Дністрі 14 вересня 1983 року, коли стався прорив водоскидної греблі розсолового сховища № 2 калійного комбінату поблизу м. Стебник (УРСР). У Дністер скинуто 4,5 млн куб. м пекучого розсолу, внаслідок чого річка сильно забруднена: на сотні кілометрів за течією річки знищено фауну і флору, на довгий час порушено водопостачання населених пунктів аж до м. Одеси. Тільки до кінця минулого століття річка змогла відновитися після тієї жахливої екологічної катастрофи. Серйозну загрозу для Дністра нині становить ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» у м. Калуш, що спричинило низку техногенно-екологічних проблем, які потребують негайного вирішення.
У зоні діяльності підприємства існує реальна загроза інтенсивного просідання земної поверхні, на якій розташовано понад 1 300 житлових будинків та 23 промислові споруди. Ареал забруднення підземних вод перевищує 140 гектарів і поширюється в напрямку річок Лімниця та Дністер. Під час інтенсивних опадів можливий перелив розсолу через дамбу хвостосховища, що спричинить засолення навколишніх ґрунтів, підземних вод та зовнішніх водойм.
З 1967 по 2002 рік у Калуші на Домбровському кар’єрі видобували калійно-магнієві солі, які використовували для виробництва мінеральних добрив і магнію. Відходи виробництва скидали у відстійники-хвостосховища. Після зупинки заводу в кар’єрі накопичилася рапа, а відстійники переповнилися і можуть прорвати дамбу.
А скільки бруду надходить у Дністер з р. Бик, що більше нагадує стічну канаву Кишинева? Проблема очищення стічних вод у Сороках не вирішена, і неочищені води скидаються у Дністер. Якщо зібрати всі фактори, що впливають на ситуацію в Дністрі, – то вони майже всі працюють проти нього. Навіть природний фактор не на його боці. Нині Дністер увійшов у період свого багаторічного маловоддя. Ці цикли були визначені після обробки багаторічних рівнів на гідропостах річки. Періоди маловоддя і повноводдя чергується кожні 25–40 років, і тепер період маловоддя увійшов у свої права.
Так, існує багато проблем, які нам треба вирішити спільно, щоб убезпечити Дністер. Відомий у всьому науковому світі академік Лев Берг згадував, що його дитинство минуло в місті Бендери, на березі Дністра. Тоді, на початку минулого століття, ще зовсім недавно за історичними мірками, перед його очима по Дністру пропливали великі кораблі, сплавляли ліс, а риба ловилася така, що її хвіст волочився по землі, коли її несли на витягнутій вертикально вгору руці. І як хочеться, щоб ті часи екологічного благополуччя знову повернулися до нас, а наші діти й онуки самі пам’ятатимуть, яка риба водиться в нашому Дністрі, як це пам’ятав наш видатний земляк Лев Берг.
Тарас МИРГОРОДСЬКИЙ.
Фото Уляна БОНДАРЧУК.