У Кам’янці яскраво й урочисто відзначили ювілей ансамблю, який для багатьох придністровців і гостей нашої республіки став символом вірності народним музичним традиціям.
Уже 40 років лунають у краї пісні «Хрустовчанки»: ліричні та патріотичні, піднесені й урочисті та веселі, з ноткою суму та філософським змістом. Щоб розкрити перед глядачами красу й глибину кожного твору, артисти проводять тисячі репетицій, а у виступи вкладають талант і натхнення.
Президент Вадим Красносельський зазначив у вітальному листі, адресованому ювілярам, що з моменту створення ансамблю в 1986 році «Хрустовчанка» пройшла великий і красивий творчий шлях, завоювала визнання глядачів далеко за межами рідного краю: «Високі нагороди, участь у різноманітних конкурсах і фестивалях стали заслуженим результатом багаторічної праці, відданості мистецтву, любові до народної пісні. Особливу гордість викликає те, що ансамбль об’єднує покоління, виховує повагу до національних традицій».
Глава держави висловив подяку незмінному керівникові колективу, заслуженому працівнику культури ПМР Сергію Урсову, а також усім учасникам за талант, майстерність, невичерпну енергію та відданість обраній справі: «Бажаю ансамблю «Хрустовчанка» нових творчих звершень, яскравих виступів, вдячних глядачів. Нехай українська пісня й надалі лунає у ваших серцях, об’єднуючи людей, зберігаючи пам’ять поколінь і прославляючи рідну землю!».
Творча дорога довжиною в 40 років
Багато учасників свята під час ювілейних урочистостей ділилися своїми спогадами про те, як цей шлях розпочався. Засновником вокального ансамблю української пісні став Сергій Урсов. Закінчивши Сорокське культосвітнє училище, він повернувся до рідного села, де колись уперше вийшов на сцену Будинку культури. Молодий музикант знайшов у Хрустовій чимало однодумців, які так само щиро, як і він, любили рідні традиції та милозвучну українську мову. Під чуйним керівництвом С. Урсова сільські самородки почали освоювати автентичні народні розспіви та складне багатоголосся.
Фольклорні твори, що були для них невіддільною частиною повсякденного життя, самодіяльні артисти спочатку виконували перед односельцями. Потім вийшли на районну сцену. Щирість, з якою вони виступали, допомогла завоювати серця глядачів і повагу професіоналів із галузі культури. Через два роки після створення ансамбль гучно заявив про себе на республіканському фестивалі «Ла извоаре».
Новий етап у біографії «Хрустовчанки» розпочався у 1989-му. Колектив, який невпинно демонстрував мешканцям Молдавської РСР багатогранну красу української пісні, став лауреатом престижного республіканського конкурсу «Ниструле, пе малул тэу». А незабаром ансамбль, який прагнув до досконалого звучання кожної ноти в задушевному діалозі з глядачами, заслужив звання «Народний».
У цьому статусі «Хрустовчанка» вперше вийшла на міжнародний рівень. Заповнені глядачами зали в Києві, Луцьку, Львові, Івано-Франківську та інших українських містах зацікавлено спостерігали, як понад 30 осіб у самобутніх народних костюмах із музичними інструментами виходили з-за лаштунків. Навіть величезні сцени здавалися маленькими, коли вони, пританцьовуючи, заводили жартівливі сільські чи веселі козацькі наспіви. Їх слухали, затамувавши подих, і в Молдові, і в Росії, і в Південній Осетії… Там, далеко від батьківщини, ансамбль представляв уже не тільки український фольклор, а все розмаїття та багатство поліетнічної придністровської культури.
«У нашому краї століттями в мирі та злагоді живуть представники різних народностей. І Хрустова – не виняток: у селі завжди лунали українська та молдавська мови, а російська була немов об’єднуюча нитка, – розповів керівник ансамблю. – Коли ми почали збирати автентичні народні пісні, неможливо було обмежитися лише українським фольклором. Сільські старожили ділилися з нами піснями, які чули від дідів і прадідів. Кожен твір хотілося не просто записати, щоб зберегти для нащадків, а й виконати перед своїми сучасниками. Так до нашого репертуару увійшли задушевні молдавські дойни, ліричні російські наспіви, циганські мотиви».
Сергій Степанович створював унікальні аранжування старовинних народних пісень, надаючи їм сучасного звучання, цікавого для людей нашого століття. Водночас він намагався зберегти живий говір і манеру виконання. Завдяки професіоналізму лідера «Хрустовчанки», його незмінному прагненню до підвищення майстерності кожного вокаліста, звичайний сільський хор виріс до рівня заслуженого колективу ПМР. На новий щабель ансамбль піднявся у 2011-му. Тоді ж і сам Сергій Урсов за великий особистий внесок у розвиток культури був удостоєний почесного звання «Людина року».
Відтоді минуло півтора десятиліття, наповнені творчою працею, яскравими виступами, відданістю пісенному мистецтву та любов’ю до рідної землі. «Хрустовчанка» не зупинялася у своєму розвитку, зростав рівень кожного її учасника, збагачувався репертуар. Ансамбль завоював Гран-прі республіканського фестивалю «Пшеничне перевесло», а в подальші роки стабільно посідав призові місця в цьому престижному конкурсі. На Кам’янщині та в республіці не проходить жодного важливого святкового заходу без участі колективу.
Знаком вдячності за активну творчу діяльність, яка триває вже 40 років, і за значний внесок щодо збереження й розвиток культурних традицій стало нагородження заслуженого вокального ансамблю «Хрустовчанка» грамотою Верховної Ради.
«Ми свою долю склали з пісень»
Цей рядок із твору, що з’явився в репертуарі колективу кілька років тому, є автобіографічним. Так про себе може сказати кожен учасник. Люди різних професій і вікових груп об’єдналися завдяки любові до пісні. Це почуття зародилося ще в батьківських сім’ях і супроводжує кожного з дитинства впродовж усього життя. Захоплення спільною справою зробило їх ансамблем, де кожен відчуває й розуміє одне одного, впевнено вплітає свою партію в прекрасне багатоголосся.
У всіх учасників колективу є й сольні номери, які повноцінно розкривають не тільки їхні унікальні голоси, а й характери, долі, мрії. Ювілейна програма була складена з цих пісень, що стали візитними картками вокалістів.
«Я – село!» Коли Олексій Урсов співає зворушливу російську пісню про важкі часи, що обернулися для багатьох маленьких поселень розоренням і запустінням, віриш кожному слову. Бо він – селянин з діда-прадіда. Близько півстоліття присвятив рідному колгоспу, та й з Хрустовою ніколи надовго не розлучався. Їздив тільки на гастролі з ансамблем, до якого прийшов на запрошення брата.
З моменту створення колективу виступає в ньому і сімейний дует Петриманів. Людмила – лауреат республіканського конкурсу «Фольклорне мистецтво Придністров’я». І цим все сказано. Їй добре вдаються завзяті українські та мелодійні російські пісні, а коли вона заводить старовинну сирбу – важко втриматися, щоб не пуститися в танок.
Анатолій Петриман давно поєднав свою долю з дорогами. Понад 45 років працював водієм у колгоспі «Путь Леніна». А нині він керує знаменитою білою «Газеллю», на якій «Хрустовчанка» мандрує республікою, даючи численні концерти в містах і селах.
На ювілеї дует виконав знакову пісню «Все починається з любові», нагадавши глядачам, що саме це глибоке почуття є основою і міцної родини, і щасливого життя в рідному краї.
Зовсім юною дівчиною прийшла до ансамблю Інна Деревчук. У «Хрустовчанці» вона вчилася співати, разом із ансамблем пройшла всі етапи творчого розвитку. Вже триває її друга п’ятирічка на посаді художнього керівника сільського Будинку культури. Саме Інна Вікторівна організовує свята та урочистості, яскраві культурно-масові заходи, якими Хрустова славиться на весь район. Висока виконавська майстерність притаманна Світлані Мензарар. Здається, їй підвладний будь-який музичний жанр. А ще вона щедро ділиться своїми професійними знаннями з учнями Кам’янської дитячої школи мистецтв. Юні вокалісти під керівництвом Світлани Костянтинівни, яка присвятила педагогіці майже три десятиліття, нерідко перемагають на республіканських і міжнародних конкурсах.
Яскравий приклад спадкоємності – солістки А. Тригуб і Л. Букацел. На сцені кожна з них – скільки себе пам’ятає. Аллі шлях у музичний світ відкрив батько, відомий на Кам’янщині музикант. Людмила, як і багато дітей із Хрустової, виросла в сільському БК. У шкільні роки співала, грала на різних музичних інструментах. Свій професійний вибір обидві прекрасні жінки зробили на користь педагогіки, а у вільний час вивчають сучасні хіти, репетирують нові номери та з величезним задоволенням виступають із улюбленим ансамблем.
Ще в одного соліста «Хрустовчанки» вільного часу зовсім обмаль, адже Ананій Подопригора –
лікар-анестезіолог. Багато років він очолює реанімаційне відділення Кам’янської центральної районної лікарні. Врятованих життів і не зрахувати! А його самого від професійного вигорання рятує музика. В ансамблі він уже майже тридцять років. Колись привів за руку до сільського Будинку культури і свою першу онуку. Марійка вчилася тут співати, дружити, розуміти життя. Виступала з ансамблем на концертах, фестивалях, конкурсах. Однак обрала не сцену, а медицину, і тепер уже на п’ятому курсі вишу.
У колективі є новачок – Василь Гроза. Він співає так, як це заведено в народі, тому молдавський фольклор у його виконанні звучить з особливою щирістю та душевністю. Публіка це цінує і на кожен номер реагує не лише оплесками, а може й підспівати, і до запальної хори приєднатися.
«Я дуже люблю цей колектив. Тут кожен артист – перлина! У кожного свій талант – індивідуальний, неповторний. Завдяки цьому й усі виступи «Хрустовчанки» такі яскраві», – поділилася враженнями Марія Кирмиз, яка очолює Державну службу з культури та історичної спадщини.
Особливі слова подяки вона адресувала ювілярам за те, що всі 40 років ансамбль робить свій внесок у збереження та розвиток придністровської ідентичності. Адже саме в піснях виражена душа народу, його історія та сподівання на майбутнє.
З нагоди ювілею багаторічна творча діяльність та високий професіоналізм самодіяльних артистів відзначені державними, відомчими та районними нагородами. Медалі «За заслуги у праці» прикрасили концертні костюми солісток Інни Деревчук і Людмили Петриман.
Грамоти та листи подяки вручені не лише вокалістам, а й тим учасникам колективу, робота яких інколи залишається непоміченою. Серед них незмінна ведуча всіх концертів «Хрустовчанки» Алла Верлан, звукооператор Анатолій Кудрицький і директор сільського Будинку культури Микола Морой.
Здавалося, вітанням і подарункам, оплескам і букетам не буде в цей святковий день кінця. Та й пісень за 40 років зібралося чимало. Особливо зворушливо лунали ті, що написані місцевими авторами. Багаторічна співпраця об’єднує «Хрустовчанку» із заслуженим артистом ПМР Анатолієм Пчеловим. Композитор є автором пісень «Батьківщина», «Бендери», «Милий край», які давно полюбилися глядачам. А на честь ювілею самобутній музикант подарував колективу «Придністровський вальс». І немов прочинилися двері в майбутнє, де на нас чекає зустріч із версією ансамблю 5.0. Адже «Хрустовчанка» не тільки зберігає традиції, а й генерує оригінальні ідеї, реалізує нові яскраві проекти, бере участь у збагаченні культурної спадщини рідного Придністров’я.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.