Передплатна кампанія – час напруженої праці поштовиків. Однак і редакційні колективи газет не залишаються осторонь. Для друкованих засобів масової інформації саме кількість читачів є головним показником довіри аудиторії. Тому кожне видання намагається утримати постійних передплатників і залучити нових, створюючи унікальний контент.
У вік цифрових технологій, коли оперативні новини «перейшли» в Інтернет, на сторінках газети «Гомін» достовірно висвітлюється ситуація в республіці та діяльність органів влади, широко розгортається панорама культурних і спортивних подій, оживає історія Придністров’я. Не забуває колектив і про головну місію, заради якої на початку 1990-х було створено українськомовне видання. Майже три з половиною десятиліття «Гомін» допомагає зберігати рідну для багатьох мешканців ПМР мову, споконвічну народну культуру.
Акція «День передплатника»
Однак на досягнутому редакційний колектив не зупиняється. У прагненні зробити газету сучаснішою та цікавішою ми намагаємося підтримувати постійний діалог із читачами. Однією з платформ, на якій зручно спілкуватися, вислуховувати пропозиції чи конструктивні зауваження, давно стали традиційні Дні передплатника, які ДУ «Приднестровская газета» проводить у містах і селах республіки під час храмових свят.
Особливістю акції є бонус для кожного, хто під час заходів оформлює передплату на республіканські видання «Адевэрул Нистрян», «Гомін», «Приднестровье». Тепер, коли через негативні зовнішні чинники республіка перебуває в режимі надзвичайного економічного стану, а населення намагається скоротити витрати, подарунок від редакцій є своєрідним антикризовим заходом, що допомагає привернути увагу ощадливих читачів.
У селах Катеринівка та Рашків наша акція стала підмогою для майже сорока пенсіонерів. Марія Грецька, Петро Датій, Валентина Довбуш, Марія Кохан, Людмила Доценко, Віра Крижановська, Анна Мазур, Марія Мельник і Петро Сердюк, отримавши квитанцію на улюблене видання, зізналися, що нинішні реалії змушують іноді відмовлятися від тих витрат, які не є першочерговими. Передплата на періодику якраз і належить до такої категорії.
Однак і без газети в домі людям, які звикли читати новини та бути в курсі подій, що відбуваються в республіці, обійтися складно. Бонус від редакції (миючий засіб, ароматне мило, інша корисна у побуті річ) зробив для багатьох дбайливих господарів піврічну передплату менш затратною.
Долі людей у літописі краю
Утім, навіть у нинішній непростій ситуації читачі не зосереджувалися лише на проблемах. Багато хто охоче ділився особистими історіями. Марія Чербуленко розповіла, що передплачує «Гомін» із 1992-го – року його заснування. Познайомилася з новим виданням завдяки Михайлу Чернезі. Фундатор українськомовного ЗМІ тоді багато їздив Придністров’ям: і як журналіст, що висвітлював доленосні для молодої республіки події, і як редактор, щиро зацікавлений у популяризації газети. Зустрічаючись із мешканцями міст і сіл, Михайло Іванович показував їм перші номери, розповідав про цілі та завдання видання, про плани колективу. Марія Василівна була серед тих жителів села, які вирішили тоді ближче познайомитися з «Гомоном».
«Дитячі спогади про красу й багатство рідної мови зумовили мій вибір. Погортала газету й ніби повернулася за парту української семирічки, що діяла в Катеринівці у повоєнний час… І от уже понад 30 років я нерозлучна з українськомовною газетою, – розповіла віддана читачка. – Як тільки поштарка Людмила Радзинець приносить свіжий номер, я сідаю його читати – від першої сторінки до останньої. Дякувати Богу, навіть окуляри мені поки що для цього не потрібні. Особливо подобаються статті, присвячені історії сіл, культурним традиціям, народним ремеслам. Кореспонденти щиро та з глибокою повагою пишуть про досягнення та повсякденне життя наших земляків, про заслужених ветеранів і талановиту молодь».
Марія Василівна відзначила ту увагу, яка приділяється на шпальтах «Гомону» людям праці: вчителям і вихователям, лікарям і будівельникам, аграріям і заводським робітникам… Нерідко героями публікацій стають її односельці. З радістю читала М. Чербуленко нариси про лауреата Державної премії СРСР Іуліанію Сливку, про успіхи народного козацького ансамблю «Черемушка», про сільську молодіжну організацію «Фенікс», яка займається волонтерською діяльністю.
Особливу ж подяку літня жінка висловила нашому колективу за публікацію, в якій розповідалося про сім’ю її сина Миколи Чербуленка:
«Спасибі редакції за те, що помічаєте найкраще в кожній людині, за щирість і безмежну душевність, з якою розповідаєте читачам про долі простих придністровців!».
«Весельчата» для виховательки та малюків
У Катеринівці республіканську газету українською мовою передплачують не лише мешканці, а й колективи. Є підшивки «Гомону» у сільській адміністрації та у школі. А в дитячому садку про те, що за допомогою нашого видання можна навчати малюків рідної мови, дізналися тільки завдяки акції «День передплатника».
Готуючи публікацію про храмове свято й участь у ньому колективу дитсадка, ми довго спілкувалися з завідувачем, яка розповіла й про те, що малюки з п’яти років починають вивчати українську. Працює з ними дипломований філолог.
«Навантаження у Юлії Володимирівни невелике – усього два заняття на тиждень. Вона працює лише зі старшою та підготовчою групами. Яскраво оформила кабінет, де є й краєзнавчі матеріали, й етнографічний куточок», – розповіла Людмила Заболотна про молоду колегу, з якою нам ще тільки належало познайомитися.
Юлія Стадник прийшла влаштовуватися до Катеринівського дитсадка разом із донечкою, яку пора було записувати до ясел. Досвід роботи з дошкільнятами у неї вже був: закінчивши ПДУ, вона працювала в одному з дитячих садків столиці. Щоправда, недовго. Вийшла заміж і, щоб заробити на сімейне житло, поїхала з чоловіком за кордон.
Багато їхніх ровесників там, на чужині, й оселилися, а Юлія з Михайлом повернулися. Купувати будинок, про який мріяли, працюючи від зорі до зорі, вирішили не в рідній Костянтинівці, а в більшому селі з розвиненою інфраструктурою. У Катеринівці знайшлася підходяща садиба, де можна й підсобне господарство розвивати. Уже сьомий рік мешкають Стадники в цьому перспективному селі. І навіть роботу до душі кожен із подружжя знайшов.
«Мені подобається навчати дітей рідної мови. Чимало малюків уже мають певний досвід спілкування українською, адже в Катеринівці вона широко вживається в сім’ях, у побуті, – розповіла Юлія Стадник. – На заняттях я читаю вголос невеличкі оповідання та віршики, разом із малюками ми дивимося казки. Це допомагає розвивати мовлення, розширювати словниковий запас, опановувати правильну вимову. На жаль, дитячих книжечок у мене зовсім мало, тому матеріал для занять доводиться шукати в інтернеті, а в мережі далеко не вся інформація корисна й безпечна, тому вимагає вельми вдумливого аналізу».
Ми запропонували виховательці переглянути ті номери «Гомону», які використовували для оформлення виїзного пункту передплати. В одному з тижневиків знайшлася й традиційна дитяча сторінка «Весельчата». Тут публікуються добрі казки, повчальні оповідання, вірші та загадки, справжні перлини народного фольклору та найкращі твори класиків української літератури й сучасних авторів. Ю. Стадник звернула увагу й на літературні сторінки, присвячені придністровським письменникам і поетам, які оспівують красу рідного краю.
Уже з цього місяця вихователька зможе використовувати публікації «Гомону» на заняттях з української мови, адже дитячий садок отримуватиме газету протягом другого півріччя.
Багатофункціональні центри
Такими стали у ХХІ столітті сільські поштові відділення Придністров’я. Тут не тільки приймають і доставляють кореспонденцію та періодику, а й надають широкий спектр сучасних послуг, що користуються попитом у населення.
Рашківським відділенням зв’язку вже 17-й рік керує Зоя Заболотна. Вона пам’ятає, як поштова машина привозила до села з районного центру безліч листів і посилок, тисячі примірників різноманітної періодики. Тоді її земляки передплачували не тільки районні та республіканські видання, а й різноманітні журнали, що друкувалися поза межами Придністров’я, знаменитий тижневик «Аргументы и факты», щоденні газети «Комсомольская правда», «Труд». Нині обсяги доставки зменшилися в рази: люди читають електронні ЗМІ та пишуть одне одному повідомлення в месенджерах.
Утім, традиційні газети та паперові листи не зникли зовсім. Поки ми з завідувачем обговорювали організацію Дня передплатника, до відділення зв’язку завітала миловидна жінка, якій потрібно було відправити ділову кореспонденцію. Збентежена, вона зізналася, що вже не пам’ятає, як оформлювати конверт.
Зоя Леонідівна допомогла клієнтці, а потім розповіла, що селяни заходять на пошту частіше зовсім не за профільними послугами. Хоча в Рашкові є 4 магазини, у відділенні зв’язку розгортається жвава торгівля не тільки поштовим і канцелярським приладдям, а й широким спектром товарів народного споживання. Тут також оплачують комунальні й інші послуги. Власники банківських карток охоче користуються можливістю поповнити баланс або зняти готівку. А після запровадження в ПМР автоматизованої системи оплати проїзду популярності набули передплачені картки, за допомогою яких можна здійснювати різні безготівкові операції.
З яким питанням не звернувся б клієнт, завідувач зі знанням справи допоможе, підкаже, порадить. За роки, присвячені роботі з населенням, вона стала й досвідченим фінансистом, і чуйним психологом. Адже адміністратору потрібно вміло знаходити підхід до кожного відвідувача, а ще – ефективно керувати невеликим колективом.
Старовинний Рашків, що розкинувся серед мальовничих скель, добре відомий мешканцям Придністров’я, адже тут перетинаються численні екскурсійні маршрути: історичні, паломницькі, екологічні тощо. Однак через мальовничий рельєф, який приваблює до села туристів, робота місцевих поштарів вимагає неабиякої витривалості. Незліченними спусками та підйомами вони йдуть від хати до хати за будь-якої погоди. Взимку – слизькою ожеледицею, влітку – під палючим сонцем. І нехай їхні сумки з кореспонденцією вже не такі важкі, але на маршруті довжиною в десяток кілометрів можна втомитися, навіть йдучи необтяженим.
Понад 10 років розносить пошту на одній із ділянок Світлана Трач. Доставляє літнім односельцям пенсію, допомагає вдома оплатити послуги й оформити квитанції на улюблені газети. Для самотніх пенсіонерів, які мешкають на околицях Рашкова, кожен її візит – можливість дізнатися сільські новини та просто поговорити від душі.
«Головна риса листоноші – чуйність», – ділиться життєвою мудрістю досвідчена співробітниця з молодою колегою. Анна Сумашевська працює на пошті лише рік, та вже знає кожного мешканця на своїй ділянці. Дружелюбно спілкується з усіма, кого зустрічає під час доставки кореспонденції: розповідає, які товари привезли до відділення зв’язку; може порадити, яку газету вибрати з урахуванням інтересів потенційного читача.
Мешканці Рашкова, з якими довелося поговорити, позитивно оцінюють роботу колективу сільської пошти. Відзначають сумлінне ставлення співробітниць до обов’язків, дякують за уважність і відповідальність.
Ми, журналісти, теж вдячні колегам із поштових відділень республіки за плідну співпрацю під час передплатної кампанії та за своєчасну доставку свіжої преси в домівки жителів Придністров’я.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.