Однією з унікальних характеристик ПМР є наявність своєї валюти.
Її поява була викликана відцентровими процесами, що відбувалися в економіці на тлі розпаду СРСР. 1992-го колишні радянські республіки, які стали незалежними країнами, почали вводити власні грошові одиниці як атрибут нової державності. Величезна маса готівки з усіх куточків СРСР різними шляхами потрапляла на фінансовий ринок Придністров’я. Тож у липні 1993 року Урядом республіки було прийнято рішення – модифікувати радянські банкноти, що вийшли з ужитку.
У Постанові Верховної Ради «Про грошовий оборот у ПМР» від 27 липня 1993 р. було записано: «У зв’язку з обміном готівки в РФ та низці інших країн рубльової зони Верховна Рада ПМР постановляє: 1. Тимчасово на території ПМР засобом платежу вважати всі види купюр Держбанку СРСР і РФ зразків 1961–1993 років. 2. Затвердити заходи щодо захисту внутрішнього ринку ПМР».
У межах реалізації цього офіційного документа на території Придністров’я як платіжний засіб почали використовувати банківські білети СРСР та Росії зразка 1961–1993 років, проте зі спеціальним маркуванням у вигляді зубців з відповідним номіналом і портретом Олександра Суворова. Простіше кажучи, на радянські та російські банкноти, що з’явилися за рік до цього, наклеювали надруковані на московському Держзнаку марки. Необхідно зазначити, що в міжнародній практиці це не було якимось ноу-хау: аналогічний спосіб використовувався в 1948 році у Східній Німеччині, яка пізніше стала НДР, а також у 1993-му під час розпаду Чехословацької Соціалістичної Республіки на Чехію та Словаччину.
Вибір керівництвом молодої республіки символіки марки був не випадковий: Суворов у 1792-му заснував Тирасполь. У народ пішла назва нових грошей – «суворики». Як грошова одиниця в офіційному обороті вони проіснували трохи більше як рік. У серпні 1994-го у грошовій системі ПМР розпочалися кардинальні зміни. Річ у тім, що маркування старих купюр було вимушеним тимчасовим заходом, воно не вирішувало нагальних проблем розвитку економіки та фінансового сектора республіки. Тоді було ухвалено рішення про запровадження нових грошових асигнацій (купонів-рублів), які обмінювалися за курсом 1 000 старих рублів на 1 новий. І в цьому відношенні придністровці мали підстави для гордості: унікальність наших купонів полягала в наявності в них водяних знаків. На той час це був єдиний приклад на пострадянському просторі.
На жаль, нові купюри не вберегли нашу економіку та всіх нас від гіперінфляції. На купонах-рублях з’являлося дедалі більше нулів. Так, купон у 500 рублів 1997 року «перетворився» на купюру номіналом 500 тисяч рублів. Деномінацію з розрахунку мільйон старих рублів до одного нового провели в Придністров’ї у 2001 році.
Таким чином, Постанова Верховної Ради «Про грошовий оборот у ПМР» від 27 липня 1993 року стала тимчасовим, екстреним заходом, вжитим органами державної влади для захисту фінансової системи республіки та її стабілізації у складний перехідний період. Вона дала змогу уникнути масштабного напливу старих радянських грошей, зберегти контроль над грошовим обігом. Рішення тодішніх законодавців стало ще одним кроком до вибудовування самостійної кредитно-грошової системи республіки, заклало її основу.
Олександр ПЕТРЕНКО.
Фото monetnik.ru