Дністер – головна водна артерія Придністров’я, що підтримує сільське господарство, промисловість і природні екосистеми.
Від того, в якому стані перебуватиме річка, безпосередньо залежить добробут людей, які живуть на її берегах, і майбутнє придністровської землі. Тому збереження Дністра є не лише екологічним, а й стратегічним завданням.
Зазначимо, що другий рік поспіль на річці фіксується рекордно низька водність. У 2025 р. вона переживала період маловоддя, спричиненого тривалою посухою та дефіцитом опадів. Для порівняння варто згадати 1954 рік. Тоді було зафіксовано найнижчий рівень води в історії спостережень. Однак той випадок мав штучний характер: у процесі введення в експлуатацію Дубоссарської гідроелектростанції рівень води у Дністрі був тимчасово знижений для наповнення водосховища. Нинішнє ж маловоддя є наслідком сукупності природних і антропогенних чинників, що дедалі відчутніше впливають на водний режим природної артерії.
Директор Республіканського гідрометеорологічного центру Віталій Кольвенко зазначає, що найближчим часом суттєвого підйому рівня води очікувати не варто. За його словами, річка й надалі мілітиме через несприятливі гідрометеорологічні умови.
«Основною причиною стало те, що у верхів’ях Дністра, в Карпатах, протягом зими випало недостатньо снігу, а останніми місяцями не було значних опадів. У Придністров’ї також спостерігався дефіцит дощів, що негативно позначилося на водності», – розповів експерт-метеоролог.
Наша головна річка міліє швидкими темпами: 20 липня в околицях Григоріополя був зафіксований новий історичний мінімум рівня води, а 27 липня аналогічний антирекорд встановлено біля столиці.
У зв’язку з критичним зниженням рівня води у Дністрі та його притоках нижче Дубоссарської ГЕС з 29 липня по 7 серпня було оголошено помаранчевий код
гідрометеорологічної небезпеки.
За інформацією Міністерства сільського господарства та природних ресурсів, в останній день липня на засіданні Дністровської комісії України та Молдови було ухвалено рішення зменшити обсяг скидання води зі 100 до 85 кубометрів за секунду. У відомстві наголошують, що подальше скорочення витрат води може призвести до серйозних екологічних і соціально-економічних наслідків.
Незважаючи на скорочення скидання води, Дубоссарська ГЕС продовжує працювати в стабільному режимі. Нині станція виробляє близько 12 МВт•год, а рівень водосховища залишається майже в нормі.
Водночас критичне обміління річки не вплине на централізоване водопостачання міст і сіл Придністров’я. Як пояснив генеральний директор ДУП «Водопостачання та водовідведення» Андрій Кисатоні, питне водопостачання в республіці повністю забезпечується з артезіанських свердловин. За його словами, у центральних і південних районах республіки вода видобувається з глибини 60–80 метрів, а в Рибницькому районі свердловини сягають 150–180 метрів. Тому коливання рівня води в річці не впливають на роботу артезіанських водозаборів. У літній період рівень води в них може знижуватися на 2-3 метри, однак це не позначається на роботі насосного обладнання та стабільності водопостачання.
За таких умов, від посухи та критичного обміління Дністра, найбільше потерпають власники колодязів і неглибоких приватних свердловин завглибшки 7–12 метрів, які у спекотний період можуть пересихати. На підприємстві також запевняють, що запасів підземних вод достатньо, а на випадок перебоїв з електропостачанням тут мають резервні генератори, які забезпечать безперебійну роботу насосних станцій.
Ситуація на Дністрі залишається напруженою і потребує постійного моніторингу. Попри те, що централізоване водопостачання та робота енергетичної інфраструктури здійснюються у штатному режимі, рекордне обміління річки свідчить про серйозні зміни її водного режиму.
Фахівці наголошують: збереження водного балансу потребує комплексного підходу, який включає раціональне використання водних ресурсів, ефективну взаємодію всіх сторін, що користуються водами річки, та реалізацію спільних природоохоронних заходів. Лише консолідація зусиль допоможе зберегти екологічну рівновагу басейну Дністра і забезпечити водну безпеку в майбутньому.
Василь МИРОНЧУК.
Фото з архіву автора