7 серпня 1991 року Президія Верховної Ради ПМРСР ухвалила Постанову «Про створення Республіканської редакції радіомовлення». У цьому офіційному документі закладені витоки республіканського радіомовлення, яке пройшло 35-річний шлях.
Першим головним редактором «Радіо Придністров’я» був Олександр Радченко. До когорти ентузіастів-першопрохідців нового для молодої республіки ЗМІ увійшли Анна Волкова, нині державний радник Президента, ветеран Радянської Армії та КДБ, полковник Анатолій Бочковський, перший диктор Валентина Кочубей, а також перший головний редактор молдавської редакції Анатолій Арику.
Спогадами про початок становлення інформаційного рупора придністровської державності з автором матеріалу поділився Сергій Санду, який очолював молдавську редакцію:
«Ролі придністровського радіо у становленні нашої республіки можна присвятити цілі томи історичних матеріалів. Уже самою лише фразою «Говорить «Радіо Придністров’я»!» перший диктор каналу Валентина Кочубей буквально «зупиняла» слухача, який кудись поспішав, і «змушувала» його прислухатися до голосу нашої країни. Придністровське радіо першим повідомило світові про те, що існує незалежне Придністров’я».
У той час, ще не маючи доступу до загальнонаціонального ефіру, співробітники «Радіо ПМР» готували спеціальні 40-хвилинні радіопрограми для трансляції в регіональних центрах Росії. Таким чином, про придністровців та їхні сподівання дізналися мешканці Новосибірської, Новгородської, Свердловської, Челябінської, Саратовської, Сахалінської та інших областей РФ.
7 травня 1992 року «Радіо Придністров’я» вперше передало власну програму через радіотрансляційну станцію «Маяк» колишнього СРСР, що стало справжнім інформаційним проривом для виходу на широкий інформаційний простір. У перший день Бендерської трагедії в ефірі пролунали заклики до всіх людей доброї волі: «Зупиніть геноцид!». Радіожурналісти щодня, цілодобово поширювали оперативну та правдиву інформацію з місць бойових дій, розповідали про мужність захисників республіки.
У воєнний час до редакції надходили сотні листів із проханнями розшукати рідних або повідомити добрі новини про тих, кого вдалося знайти. Такі повідомлення виходили в ефір із позначкою «Терміново!». За цю гуманістичну, самовіддану працю на адресу колективу згодом надходили численні подяки. Після завершення збройного конфлікту редакція брала участь в організації збору коштів для сімей загиблих і поранених захисників Придністров’я.
Перший склад редакції «Радіо Придністров’я», а це трохи більше десятка кореспондентів, розміщувався в Будинку Рад. Незабаром вони переїхали у будівлю на вул. Рози Люксембург. Ефір забезпечували редактори випусків і звукорежисери. У всіх містах республіки працювали корпункти. Канал сприяв організації, проведенню та висвітленню мітингів, зборів, референдумів, сходів громадян.
На «Радіо Придністров’я» існувала служба закордонного мовлення, відома як «Голос Придністров’я». Вона з понеділка по п’ятницю транслювала двогодинну програму російською мовою в діапазоні середніх хвиль для Росії, України та інших країн. На коротких хвилях транслювалися програми для Західної Європи англійською, французькою та німецькою мовами.
Сьогодні державне радіо – це дві радіостанції: «Радіо 1» і «Радіо 1 Плюс», центральні редакції яких розташовані в Тирасполі. Протягом багатьох років працівники каналу забезпечують щоденний вихід в ефір інформаційних, інформаційно-аналітичних, а також просвітницьких програм, що висвітлюють різні сфери життя нашої республіки. Інформаційно-музична станція «Радіо 1 Плюс», за відгуками слухачів, більшою мірою орієнтована на молодіжну аудиторію.
Ігор ШЕВЧЕНКО
Фото з архіву редакції