Ця народна приказка з’явилася, мабуть, з людського життя, бо в реальній дійсності знайомство з досвідченим лікарем та своєчасна діагностика допомагають виявити недугу на ранніх стадіях і успішно її подолати.
Республіканський госпіталь ветеранів Великої Вітчизняної війни. Тут цілодобово, вдень і вночі, працює єдине у Придністров’ї відділення ангіоневрології.
До нього потрапляють пацієнти з гострими порушеннями мозкового кровообігу, а також із судинними патологіями головного та спинного мозку.
Це ішемічний інсульт (інфаркт мозку, спричинений звуженням або закупоркою судин); геморагічний інсульт (крововилив у тканину мозку або під його оболонки); транзиторні ішемічні атаки (гострі, але тимчасові порушення мозкового кровотоку); гостра та хронічна ішемія головного мозку, а також наслідки й ускладнення судинних катастроф.
Не минає й дня без надходження нових пацієнтів.
«Часто серед тих, хто потрапляє до нас на лікарняне ліжко, є люди, яких ми вже успішно ставили на ноги після відповідного курсу лікування, – розповідає лікар-невролог Наталія Коваленко. – Звичайно, більшість наших пацієнтів прислухаються до порад спеціалістів. Однак трапляються й ті, хто просто їх ігнорує, а згодом знову повертається до нас із тим самим діагнозом».
Наталія Володимирівна пояснює кожному пацієнтові прості життєві істини: якщо вже сталося так, що ви захворіли, уважно слухайте своїх лікарів. Для профілактики необхідно раз на рік проходити обстеження, особливо людям старшого віку. Діабет, головний біль, запаморочення, функціональні розлади центральної нервової системи – усі ці симптоми потребують обстеження. Не варто чекати дива.
«Дуже важливо дотримуватися лікарських рекомендацій. Наприклад, якщо в людини високий артеріальний тиск і їй призначили відповідні до її стану ліки, їх слід приймати саме так, як призначив лікар. Навіть якщо немає жодних симптомів – головного болю, запаморочення тощо, – ліки потрібно приймати регулярно. Багато препаратів мають накопичувальний ефект, тож якщо дотримуватися чіткого графіка їх прийому, є шанс не потрапити до лікарні знову. До речі, таблетки треба запивати лише водою, а не чаєм, кавою, компотом чи молоком», –
розповідає Наталія Володимирівна.
У медицину лікарка прийшла після закінчення медичного факультету ПДУ імені Т. Г. Шевченка у 1997 році. Це був перший випуск медиків нашої республіки. Там же закінчила інтернатуру за спеціальністю «неврологія», а згодом – клінічну ординатуру. Деякий час працювала в поліклініці, а з 2004 року – у відділенні ангіоневрології.
Моя співрозмовниця сама обрала спеціальність. Вона любить розгадувати складні випадки та вважає, що навіть найважчу ситуацію можна розібрати, знайти правильне рішення і допомогти пацієнтові. А кожен щасливий фінал її надзвичайно радує та тішить.
Чергування тут непрості, адже стан пацієнтів часто тяжкий. Доводиться бувати й у реанімаційному відділенні, де нерідко трапляються особливо складні випадки.
У сім’ї нашої героїні лікарів двоє – чоловік працює офтальмологом у водолікарні й досить добре розуміє, які фізичні та психологічні навантаження випадають на його кохану. Тож, коли Наталія повертається додому після зміни, вона не біжить до плити, тому що чоловік приходить раніше, бере на себе кухонні справи та демонструє свої кулінарні таланти.
«Нашому синові 23 роки, він навчається на медичному факультеті ПДУ, а 30-річна дочка обрала шлях дизайнера. Мій коханий – майстер на всі руки. Борщі готує смачні, м’ясні страви йому вдаються навіть краще, ніж мені. Я щаслива, що маю такого чоловіка, бо він мене розуміє, поважає, любить і вміє порадувати цікавими історіями», – щиро ділиться Наталія.
Про колектив ангіоневрологічного відділення вона згадує з теплотою і доброю посмішкою:
«Наш завідувач Жанна Бутенко, лікарі Тетяна Горб, Світлана Білявська, Яна Полушкіна, Олександра Варган, молодий спеціаліст, яка працює перший рік і лише набуває досвіду – Сільвія Бердан, – усіх можна назвати однією сім’єю. Серед нас нема якогось непорозуміння, завжди панує взаємна повага, взаємовиручка. А інакше тут і не можна», – завершила колективний портрет Наталія Коваленко.
КРАПЕЛЬНИЦІ ТА УКОЛИ
«Альона! Альона!» – з кожної палати хтось кличе чергову медичну сестру, щойно вона заступає на чергування. І недарма. Бо так майстерно знайти вену й практично безболісно ввести голку для крапельниці вміє далеко не кожен. А ця прекрасна молода жінка робить це легко й професійно. Завжди усміхнена, завжди на позитиві, вона приносить до лікарняної палати гарний настрій, надію на швидше одужання і кожному скаже добре слово.
Альона Стукалова працює в медицині вже понад двадцять років. Чотири з них віддала згаданому вище відділенню. За роки роботи фахівець змінила кілька медичних установ і зрештою випадково потрапила до госпіталю.
«Мене привезли машиною швидкої допомоги саме до цього відділення з гіпертонічним кризом. Побачивши, наскільки злагоджено діє медичний персонал, я вирішила після одужання залишитися тут працювати», – поділилася Альона.
І навіть попри важкі випадки, що трапляються з хворими, попри складні людські характери, вона знаходить до кожної людини свій «ключик». Адже добре розуміє, наскільки важливим для хворої людини є добре слово, підтримка, щира увага. Іноді саме це допомагає зібратися з силами, піднятися на ноги й повернутися додому здоровим.
«Мабуть, років із трьох я марила медициною. Своїм пупсикам, лялькам, а також курчатам і каченятам, що бігали у нашому дворі, я ставила крапельниці, робила уколи, міряла температуру. Іграшковий фонендоскоп завжди був при мені. Усіх, хто приходив до нас додому, я слухала, перевіряла пульс. Батьки мене підтримували», – ділиться медсестра.
Здобути вищу медичну освіту Альона не мала можливості: батьки рано пішли з життя, тож довелося йти працювати. Та жодної хвилини вона не пошкодувала про свій вибір. Це відчувається в її ставленні до людей, у щирості, з якою вона виконує свою роботу, у кожному її слові та жесті.
ПІСЛЯСЛОВО. У відділенні – сталий, злагоджений колектив. Тут кожен добросовісно виконує свою справу, працює з повною віддачею та відповідальністю. Саме тому й захотілося розповісти про цих двох жінок, з якими мене свого часу звела доля.
Марія БІЛОЦЬКА.