Напередодні Дня Республіки ми не лише підбиваємо підсумки пройденого шляху, а й вдивляємося в обличчя співвітчизників, які створювали й захищали державу, а сьогодні спрямовують свої щоденні зусилля на її розвиток. До цієї когорти належить і Михайло Семенович Пеньковський. Його ім’я вписане в історію Кам’янського району та всього Придністров’я. Півстоліття він присвятив сумлінній праці на благо рідного краю.
Формування особистості
Коріння роду Пеньковських – у селі Нападово, розташованому на правому березі Дністра. За радянських часів воно входило до складу Кам’янського району. Батьки – рядові колгоспники – усіх сімох дітей змалку виховували в повазі до селянської справи. У цій великій і дружній родині кожен знав, що хліб на столі є результатом чесної щоденної праці.
Утім, землеробство у ХХ столітті вимагало не лише сил, а й нових підходів. Нечисленні фахівці, які працювали в той час у місцевому господарстві, ставали для селян наочним прикладом важливості та цінності сучасних знань. От і Семен Пеньковський, бачачи, як наука змінює життя села на краще, радив дітям здобути професійну освіту.
Закінчивши зооветеринарний технікум, Михайло був направлений на роботу в один із комплексів з відгодівлі великої рогатої худоби. Підрозділ Кам’янського «Колгоспживпрому» розташовувався на околиці села Ротар. Працював там молодий фахівець недовго – до призову в армію. Однак навіть за цей короткий період він встиг зрозуміти: з вибором життєвого шляху не помилився.
Відслуживши у Збройних Силах, Михайло вступив до Кишинівського сільськогосподарського інституту, обрав складну, але затребувану професію зооінженера. Студентські роки повною мірою розкрили інтелектуальний потенціал Пеньковського. Він навчався на «відмінно», демонстрував вражаючу наполегливість і прагнення до знань. У всьому інституті був єдиним Ленінським стипендіатом (за радянських часів це була найпрестижніша й найпочесніша іменна стипендія для найкращих студентів країни).
Iнститут М. Пеньковський закінчив із червоним дипломом, що давало випускнику унікальну перевагу – право самостійного вибору майбутнього місця роботи. Михайло попросився до рідного Кам’янського району. В об’єднанні «Колгоспживпром» йому довірили очолити той самий комплекс із відгодівлі великої рогатої худоби, де він зоотехніком розпочинав свій трудовий шлях. Господарство під його керівництвом працювало за передовими методиками й досягало високих результатів. Міцні знання Михайла Семеновича, його організаторський талант і вміння ладити з людьми не залишилися непоміченими. Через кілька років Пеньковський став заступником голови об’єднання «Колгоспживпром» із масової роботи. На цій посаді він відповідав за згуртування великих трудових колективів, за організацію соціалістичного змагання та впровадження передового досвіду в усьому районі. Саме тут, координуючи роботу господарств, Михайло Семенович пройшов серйозну школу масштабного управління.
У той час агропромисловий комплекс Молдавської РСР досягав піку своєї промислової потужності. У Кам’янському районі важливим вузлом цієї системи мала стати нова свиновідгодівельна фабрика. Її відкрили в 1986 році. Очолив нове підприємство, де вирощували близько 60 тисяч свиней, М. С. Пеньковський. Під його вмілим керівництвом тут щорічно виробляли 6 тис. т високоякісної свинини. Колектив фабрики тричі посідав лідируючі позиції в МРСР.
Шлях народного обранця
Для Михайла Семеновича керівництво сільськогосподарським підприємством ніколи не зводилося лише до досягнення виробничих показників. Під його керівництвом перебувало 350 осіб, і турботою директора були не тільки хороші умови праці для них, а й створення комфортного життя в селі Ротар. Тут підприємство будувало житло для фахівців, створювало сучасну інфраструктуру. Ротар перетворювався на очах: з’явилися фельдшерсько-акушерський пункт, сучасний спортзал, колоритний Зал урочистостей. У невеликому селі, розташованому на самій околиці Кам’янського району, було споруджено водопровід, асфальтували дороги та сільські вулиці.
Бачачи щиру турботу Пеньковського про людей, односельці довірили Михайлу Семеновичу представляти їхні інтереси в районній Раді народних депутатів. Перші кроки на цьому шляху герой нарису робив у непростий час створення та становлення нашої республіки. У той час саме народні обранці несли відповідальність за все, що відбувалося на Кам’янщині.
Навесні 2000 року колеги по депутатській роботі висунули М. Пеньковського, який уже зарекомендував себе як досвідчений господар, що вміє працювати з людьми та щиро піклується про їхні потреби, на посаду голови райради. Підвищення економічного потенціалу Кам’янщини, планомірний розвиток інфраструктури та благоустрій населених пунктів, ефективне й оперативне вирішення будь-яких проблем, захист прав та інтересів громадян стали пріоритетними напрямками діяльності представницького органу місцевої влади.
На сьогодні Михайло Семенович є найдосвідченішим депутатом Кам’янської районної Ради. Нинішнє скликання для нього – вже восьме! На районному рівні Пеньковський представляє інтереси не тільки мешканців невеликого села Ротар, з яким за півстоліття зріднився, а й хрустовчан. В обох населених пунктах добре відомий номер його мобільного, і люди телефонують, коли їм потрібна допомога чи слушна порада, коли є проблема, з якою не справитися без депутатської підтримки.
Благоустрій, водопостачання, ремонт доріг, освітлення вулиць – ці та багато інших питань вирішуються завдяки плідній співпраці з главами сіл Ротар і Хрустова. Не залишаються без уваги депутата й заклади освіти та культури, організація цікавого та корисного дозвілля мешканців, створення умов для масового спорту тощо.
«Завдяки активній позиції Михайла Семеновича, його конструктивному підходу до вирішення нагальних проблем, вдається зберегти сільську інфраструктуру та створити комфортні умови для життя. Депутат вникає в усі справи: від облаштування сучасного дитячого майданчика до озеленення вулиць. Коли школярам потрібно їхати на якісь заходи, він виділяє транспорт. З великою увагою ставиться до звернень літніх земляків. Багаторічна депутатська діяльність Михайла Семеновича є для нас прикладом високого професіоналізму та щирої турботи про добробут мешканців», – зазначила голова Ротарської сільради Анжела Букацел.
Голова колгоспу
На цю посаду трудівники колгоспу «Путь Леніна» вперше висунули М. С. Пеньковського у 2010-му році, а вже відтоді неодноразово продовжували мандат довіри на загальних зборах.
Господарство, хоч і зберегло назву, що нагадує про радянське минуле, успішно поєднує найкращі аграрні традиції та новітні тенденції ведення виробництва. Тут впроваджують прогресивні технології, використовують високопродуктивну сучасну техніку та дбайливо ставляться до землі-годувальниці. Велику увагу приділяють оновленню машинно-тракторного парку, що дозволяє виконувати всі необхідні операції власними силами та в оптимальні терміни.
На 4 300 га орних земель колгоспники вирощують зернобобові, технічні, кормові, овочеві та баштанні культури. На відміну від багатьох інших великих сільськогосподарських підприємств, не відмовилися від трудомістких галузей. Щороку реалізують якісні та недорогі помідори, кавуни та дині мешканцям Кам’янського та Рибницького районів. У «Путь Леніна» зберегли й тваринництво. На фермах вирощують овець і свиней.
У господарстві працює стабільний колектив. Близько 200 осіб отримують за свою працю непогану зарплату, а також натуроплату та додаткову винагороду, розмір яких залежить від досягнутих за підсумками року результатів.
Як і в минулі часи, колгосп «Путь Леніна» залишається еталоном високої соціальної відповідальності: підтримує сільські установи та регулярно надає допомогу пенсіонерам. Наприклад, коли Придністров’я опинилося в лещатах енергетичної кризи, у господарстві створили бригаду лісорубів, які заготовляли дрова у колгоспних лісонасадженнях. Це паливо продавали мешканцям базових сіл за нижчими цінами, ніж у лісництвах. А колгоспники могли придбати дрова за рахунок заробітної плати.
Цього року, розуміючи, в якій складній фінансово-економічній ситуації перебуває наша республіка, господарство одним із перших переказало кошти до Фонду соціальної підтримки «Разом».
Під час розмови з головою господарства, звичайно, не обійшли увагою поточний стан справ на полях. Михайло Семенович зазначив, що перший етап жнив у колгоспі пройшов злагоджено. Екіпажі семи комбайнів оперативно зібрали пшеницю, ячмінь, горох і рапс. Середня врожайність ранньої групи становить 45 центнерів зерна з гектара.
Звільнені площі обробили та почали закладати фундамент під урожай наступного року. Вже посіяно 530 га рапсу. Під озиму пшеницю відведено 1 500 га; підготовлено високоякісне насіння та закуплено частину добрив.
Попереду колгоспників чекає збирання соняшнику з площі 1 600 га та кукурудзи (650 га). Є прогнози на гарний урожай цих культур. Нині господарство формує запас дизельного палива, необхідного для виконання всього комплексу польових робіт.
Головна тривога керівника – це дисбаланс цін. Він стурбовано пояснює:
«Вартість дизельного палива та добрив останнім часом зросла удвічі. До того ж пальне тепер, у період проведення масових сільськогосподарських робіт, – у дефіциті. Ці фактори негативно впливають на собівартість вирощуваної продукції. Причому закупівельні ціни на неї залишаються на колишньому рівні. Виходить, що витрати господарства зростають, а доходи – ні. Це ускладнить виробничий процес. Та й зарплати колгоспників підвищити не зможемо, навіть на рівень інфляції».
Утім, колгосп уже майже століття демонструє здатність протистояти різноманітним викликам часу. Багатогалузеве господарство постійно робить свій внесок у продовольчу безпеку та розвиток Придністров’я. Працьовитість багатьох передовиків, підкріплена глибокими знаннями та великим досвідом, неодноразово відзначена державними нагородами. А лідер колективу став переможцем республіканського конкурсу «Людина року – 2020» у номінації «Підприємець року».
Серед численних нагород М. С. Пеньковського є й орден «За заслуги» II ступеня. Вручаючи цю відзнаку, Президент Вадим Красносельський наголосив:
«Михайло Семенович за будь-яких обставин є активним і небайдужим. Він захоплений своєю справою, поєднує багатий життєвий і професійний досвід із сучасним підходом до ведення господарства. Людина і фахівець, на якого варто рівнятися».
Сімейні справи
Оселившись у 1977 році в селі Ротар, Михайло Пеньковський щиро полюбив цей мальовничий куточок. Тут він збудував добротний будинок, у якому, оточені батьківською турботою, виросли двоє синів і донька. Кожен обрав справу до душі, здобув вищу освіту і сьогодні віддано працює задля рідного Придністров’я.
Адріан Михайлович, закінчивши юридичний факультет державного університету, пройшов серйозну школу в органах прокуратури ПМР. Потім кілька років займався адвокатською практикою в Російській Федерації. Повернувшись на батьківщину, був призначений на посаду судді Верховного Суду ПМР, а в 2019 році очолив вищу судову інстанцію республіки.
Христина Михайлівна очолює ТОВ «Кам’янське міжрайонне бюро технічної інвентаризації». Невеликий колектив успішно здійснює експертну оцінку будівель і домоволодінь, оформлення технічних паспортів, облік об’єктів нерухомості.
Сергій Михайлович пішов батьківськими стопами: уже понад 15 років працює в колгоспі «Путь Леніна». Нині керує свинофермою.
У засновника міцної придністровської династії Пеньковських семеро онуків. Четверо найменших живуть на одному подвір’ї з дідусем, який для них є гарним прикладом щирої любові до рідного краю, підкріпленої конкретними справами.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото president.gospmr.org