До 100-річчя від дня народження
У Рік придністровського народу державна архівна служба продовжує реалізацію просвітницького проекту «Архівний документ місяця». Черговий випуск присвячений столітньому ювілею відомого поета Бориса Крапчана. Кілька років він пропрацював у міській газеті «Днестровская правда».
Борис Шоломович Крапчан народився 23 серпня 1926 р. у м. Слуцьку Мінської області, тут і пішов у перший клас. В 11 років із ним стався нещасний випадок: на уроці фізкультури упав з турніка, пошкодивши центральну нервову систему. Навчання змушений продовжити вдома, оскільки прогресуюча хвороба прикувала його до ліжка.
На початку війни сім’я під бомбардуванням, пішки в колоні, на возі, у численних ешелонах евакуювалася на схід. Пізніше дитячі спогади він виплесне на папір в автобіографічній поемі «Крізь зливу днів». У творі згадуються гірке дитинство, перше кохання, дівчина, яка медсестрою пішла на фронт і загинула.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни Борис пройшов тривалий курс лікування в Кишиневі. Згодом разом із родиною переїхав до Тирасполь. Тут він одружився, у них народилося двоє дітей: Тетяна та Володимир. Дружина до виходу на пенсію працювала медсестрою в Тираспольському шкірвендиспансері.
Крапчан як міг, так і боровся з недугою, не піддавався підступній хворобі. І в цьому йому допомагало поетичне слово – він почав писати вірші. 1953-го у «Дністровці» вперше опублікували його твори. Через три роки вийшла друком перша збірка віршів під назвою «Джерело». Потім з’явилися «Дорогою часу», «Син Дністра», «Совість», «Весняна пісня», «Посмішка життя», «Поклик», «Серце навстіж», «Година мужності», «Крізь зливу днів», «Головна магістраль».
Особливе місце в його творчості посідають вірші для дитячої аудиторії.
НЕОБХІДНИЙ ВІДСТУП. Моє знайомство з Борисом Шоломовичем відбулося в газеті «Днестровская правда», де я починав як заступник відповідального секретаря. Мій керівник Владислав Маринов відповідав за редагування віршів, з проханням про публікацію яких на сторінках «ДП» зверталися як поети-початківці, так і визнані майстри, зокрема і члени літературного об’єднання «Взаємність», що працювало при редакції, а очолював його на той час один із засновників придністровської літератури Анатолій Дрожжин.
Це тепер люди з обмеженими фізичними можливостями вже не є чимось чужим у суспільстві, тоді ж більшість із них опинялися замкненими в чотирьох стінах. Та тільки не Крапчан! Він майстерно керував червоним «Запорожцем» із ручним управлінням, брав активну участь у творчих заходах, безпосередньо спілкувався з колегами письменницького та журналістського цеху… і писав, писав, писав. Мені подобалося спостерігати, як два майстри слова обговорювали крапчанівські вірші для дітей, які він приносив до редакції на пожовклих від часу аркушах, зате надрукованих на друкарській машинці, що тоді було відносною рідкістю (здебільшого писали від руки), у спеціальній шкіряній папці з тисненням. Найчастіше Крапчан погоджувався з правками Владислава Костянтиновича. Однак у рідкісних випадках «стояв до кінця», якщо був переконаний у своїй правоті. Тоді вже Маринов махав рукою й лише вигукував своє улюблене: «Дивак-людина».
Поетичні твори Крапчана для дітей зібрані у книгах «Образа Мурки», «Кіт на чергуванні», «Моя подруга», повість «Лихоліття» та поема «Чарівні іскри».
Основна тематика його поетичних творів відповідала духу того часу й була спрямована на прославлення людини праці, людини-творця. Його ліричний герой, незважаючи на проблеми, прагне стати активним членом суспільства, він мужньо долає негаразди, що випали на його долю, не втрачаючи при цьому віри у світле майбутнє.
Хвороба не давала Крапчану можливості тримати в руках ручку чи олівець. Він навчився друкувати на машинці, лежачи в ліжку. Фізична недуга не змогла завадити поетові насолоджуватися життям з усіма його радощами й тривогами. Таким був наш незвичайний земляк, наш «тираспольський Островський». Помер Борис Шоломович Крапчан 23 квітня 1996 року.
Архівісти республіки представили громадськості великий масив документів, які вже стали історією нашого краю, зокрема видані книги, газети, журнали, машинописні сторінки з віршами, зошити з робочими нотатками, листування, фотографії, біографічні дані поета. Загалом у фонді 56 справ.
P.S. З поетичною спадщиною Бориса Крапчана можна ознайомитись у читальному залі Тираспольського міського архіву (пров. Раєвського, 21, тел. 9-19-38, 8-22-99).
Андрій ТИРАСПОЛЬСЬКИЙ.
Фото gsuda.gospmr.org