У державні свята особливо гостро відчуваєш власну приналежність до спільності, яка називається народ Придністров’я.
Про ідентичність придністровців, про самоідентифікацію представників різних національностей як єдиний народ вкотре нагадав землякам Президент Вадим Красносельський. Напередодні Дня Республіки він опублікував у Телеграм-каналі серію відеороликів, присвячених основним етнічним групам, що мешкають на благословенній землі Придністров’я. Ці відеосюжети є короткою історією освоєння цих земель різними народностями. І кожен народ – зі своєю культурою, мовою, традиціями та обрядами.
На те, що придністровці мають спільну ідентичність, певною мірою вплинув той факт, що Придністров’я завжди було пограничною територією між цивілізаціями. Протягом століть тут мешкали численні народи та народності, які з часом і згуртували єдину спільність –придністровський народ.
Формування почуття неподільності – процес тривалий. Усвідомлення себе єдиною зрідненою сім’єю народів, самоідентифікація як придністровців відбулися не відразу, цей період тривав кілька століть. Тому й не дивно, що на тлі геополітичних потрясінь 90-х років минулого століття у жителів лівого берега Дністра та в Бендерах почали виникати побоювання, що їхня система цінностей та ідеалів буде зруйнована тими, хто в основу своєї політики поставив національну перевагу, зверхність. Поліетнічне Придністров’я не хотіло миритися з пануванням однієї нації, однієї мови.
Етапним рубежем у становленні придністровської єдності стала перша версія державності Придністров’я, створена у жовтні 1924 року МАРСР (у складі Української РСР). І навіть об’єднавшись у МРСР, два береги Дністра залишалися різними в тому, що називається менталітетом народу. Почуття приналежності до різних ідентичностей посилювалося соціально-економічними відмінностями, що існували між ними. Таким способом поступово, вже в радянський період, на лівому березі продовжувала складатися особлива регіональна та
етнічна група людей, яка позиціонувала себе народом Придністров’я.
Наш край недарма називають багатонаціональним. Так, тут проживають три основні державотворчі нації: молдавани, українці, росіяни. Та водночас протягом століть тут оселялися вірмени (Григоріополь та околиці), болгари (с. Паркани), німці (Григоріопольський район), поляки (Кам’янський район), гагаузи, євреї, білоруси. Тож національна палітра нашого краю не обмежується трьома основними етносами, вона є більш різнобарвною та багатогранною. За оцінками дослідників, у ПМР проживають представники 72 національностей. У результаті в Придністров’ї склалася ситуація, коли жодна національна група не прагне бути домінуючою, титульною. На відміну від правого берега Дністра.
Саме це і стало однією з причин протистояння двох берегів наприкінці 80-х – на початку 90-х років. У складних умовах утисків та обмеження прав і свобод жителів, ідея створення у Придністров’ї спочатку автономії, а потім і власної державності стала настільки природною і закономірною, що знайшла широку підтримку серед населення. Самостійний шлях розвитку розглядався придністровцями як інструмент захисту власних інтересів, цінностей предків, рідних мов і культури.
За твердженням політологів, соціологів, етнографів та етнологів, етнічна ідентичність – це погляди, що поділяють члени етнічної групи та які сформувалися в процесі взаємодії з іншими етносами. Значна їх частина стала результатом усвідомлення спільної історії, культури, традицій і території. Це наукове формулювання можна застосувати й до сучасного етапу розвитку придністровського суспільства.
Протягом століть на цій території відбувалося становлення специфічної придністровської єдності як почуття приналежності до географічного Придністров’я та придністровського народу. Характерно, що коли суспільно-політична та соціально-економічна ситуація залишалася стабільною, цей процес відбувався повільно. Та щойно виникла зовнішня загроза, а у придністровців з’явилися побоювання, що цінності, які прищеплювалися їм десятиліттями, можуть бути зневажені політичними опонентами в особі націоналістів, процес кристалізації придністровської ідентичності набув нової динаміки. Не припиняється він і нині.
Придністровці прагнуть міжнародного визнання створеної державності. Насамперед це необхідно для захисту наших етнічних, політичних, економічних, соціальних та національних інтересів. Досягти цього можна тільки спільними зусиллями, усвідомлюючи та позиціонуючи себе не як розрізнені національні групи, а як єдиний народ – придністровський.
Сергій ХОХЛОВ.