35 років тому, 25 серпня 1991 року, Верховна Рада ПМРСР ухвалила Декларацію про незалежність Придністров’я. Депутати молодої республіки прагнули створити всі необхідні умови для мирного та спокійного відокремлення з Республікою Молдова, без кровопролиття, руйнування та смертей серед населення. Саме на це і було спрямоване ухвалення цього офіційного документа.
Приймався він у надзвичайних умовах. Як зазначали у спогадах свідки тих подій, після серпневого путчу в Москві керівництво Молдови вирішило скористатися ситуацією та проголосити придністровців прихильниками консервативного курсу в Радянському Союзі, а також донести це до керівництва Росії. Було розроблено операцію «Невід» для того, щоб найбільш активних придністровських депутатів, керівників республіки спробувати заарештувати та вивезти до Кишинева. У відповідь придністровці вирішили зібрати депутатів Верховної Ради ПМРСР та проголосити незалежність Придністров’я.
25 серпня 1991 року відбулося пленарне засідання. Однак через пресинг з боку офіційної влади Молдови депутати зібралися не в Будинку Рад, а в підвальному кабінеті цивільної оборони заводу «Точливмаш» ім. Кірова. Перші придністровські парламентарі одностайно підтримали документ, який визначив шлях розвитку нашої республіки.
Декларацію про незалежність Придністров’я було прийнято на два дні раніше за молдавську. Документ дав можливість владі, проводячи незалежну зовнішню політику, посилатися на волю свого народу та законодавчого органу.
Уже 1 грудня 1991 року у Придністров’ї відбувся референдум про незалежність та вибори першого Президента. Ним було обрано Ігоря Смирнова. А за незалежність нашої держави 35 років тому проголосували майже 98 % жителів республіки.
Марія БІЛОЦЬКА.