У сільських відділеннях зв’язку газетярі бувають нерідко. Адже з поштовиками нас єднають міцні узи професійного партнерства. Часто саме у відділеннях зв’язку відбуваються зустрічі журналістів із читачами, під час яких кожен може висловити свою думку про газети, запропонувати свіжі ідеї, які допомагають робити видання кращими, цікавішими та більш змістовними.
Редакції друкованих засобів масової інформації співпрацюють із держпідприємством «Пошта Придністров’я» і під час проведення передплатних кампаній. Від того, наскільки активно і злагоджено обидві сторони беруть участь в організації цієї важливої роботи, залежить її результативність. Ми, співробітники ДУ «Приднестровская газета», це добре розуміємо і намагаємося не тільки підтримувати постійний зв’язок із читачами, а й проводимо різні акції для передплатників. У їхній організації теж не обійтися без підтримки поштовиків. Словом, зустрічаємося з колегами часто, в будні й у свята.
Нині до Северинівки вирушили з приємною місією: вручити від керівництва «Приднестровской газеты» листи подяки та невеликі подарунки колективу сільського відділення зв’язку. Адже його завідувач Тетяна Корнатовська та поштар Віталій Збитнєв уже кілька сезонів демонструють високі результати у проведенні передплати на республіканські видання.
Тетяна Іванівна, дізнавшись про мету візиту, навіть трохи зніяковіла: яке, мовляв, досягнення в тому, щоб сумлінно виконувати обов’язки. Вже потім, розговорившись про роботу, якій вона присвятила 40-й рік, зізналася: нагород за цей час накопичилося чимало. За ними можна простежити трудову біографію Т. І. Корнатовської.
Реалії сьогодення такі, що у відділеннях зв’язку нерідко трапляються люди, які шукали нескладну роботу. Це вже потім вони усвідомлювали, скільки тонкощів ховається за уявною простотою і яку відповідальність покладає держава на поштовиків. А Тетяна Корнатовська – справжній професіонал. Вона закінчила Кишинівське училище зв’язку, потім розширила та поглибила свої знання в Одеському електротехнічному інституті зв’язку. У радянські роки ці навчальні заклади готували висококласних фахівців для пошти й системи телекомунікацій. З такою ґрунтовною профільною освітою Тетяна Іванівна повернулася до рідного Кам’янського району, і незабаром була призначена завідувачем Северинівського відділення зв’язку.
«У ті часи люди вельми активно передплачували пресу. Союзні та місцеві газети, різноманітні журнали, видання для дітей та молоді чекали в кожному будинку. Люди надсилали одне одному листи та святкові листівки. Щодня відділення отримувало велику кількість кореспонденції. У селі було кілька листонош, які доставляли її по домівках», – поділилася спогадами про початок трудового шляху Тетяна Іванівна.
Нині, в еру цифрових технологій, коли майже всі користуються інтернетом і мобільними телефонами, будні відділення зв’язку змінилися. Воно оснащене комп’ютерною технікою з сучасними програмами, що дозволяє надавати населенню додаткові види послуг. Селяни без зайвих клопотів оплачують квитанції за світло, газ, воду та зв’язок. А літнім мешканцям поштовики доставляють додому пенсії.
З Северинівки не обов’язково їхати до районного центру за необхідними дрібницями, адже на пошті є широкий спектр товарів народного споживання. Тетяна Іванівна зазначила, що попитом користуються крупи, борошно, макаронні вироби й інші бакалійні товари, побутова хімія та господарські товари, необхідні в кожній хаті. Протягом навчального року багато хто цікавиться шкільним приладдям. Немов підтверджуючи слова завідувача, до пошти заглядали покупці. Один придбав велику упаковку гелю для прання. Другий засмутився, дізнавшись, що спеції, необхідні для домашнього консервування, вже розкупили…
ДУП «Пошта Придністров’я» розвиває взаємодію з національною платіжною системою, тож у відділеннях можна оплатити покупки та послуги карткою «Клевер», поповнити рахунок або зняти готівку. А щоб мешканці Северинівки могли скористатися всіма цими перевагами, Т. Корнатовська опанувала чимало нових навичок: від основ бухгалтерії до принципів роботи в різних спеціалізованих комп’ютерних програмах.
Однак, як би не змінювалося життя, поштовики головними обов’язками, як і раніше, вважають оформлення передплати на пресу та доставку кореспонденції за адресами. Тетяна Іванівна повідомила, що «Гомін» – одна з найпопулярніших газет у Северинівці. Її читають у сільраді та в школі, отримують понад 30 сімей. Практично всі – постійні передплатники.
«Коли настає час продовжувати передплату, багато хто відзначає, що «Гомін» – солідне видання, яке повідомляє аудиторії актуальні новини про життя Придністров’я в усьому його розмаїтті. Водночас газета душевно, зі щирою теплотою розповідає про простих трудівників і обдарованих наших земляків, про історію рідного краю та народні традиції, – розповіла Т. Корнатовська. – У селян користується попитом рубрика, де публікують поради щодо догляду за садом і городом, а господині часом прямо тут, на пошті, обговорюють нові кулінарні рецепти».
Нашу розмову раз у раз переривали відвідувачі, яких завідувач швидко й професійно обслуговувала. А коли увійшла чергова клієнтка, Тетяна Іванівна представила її як одну з читачок «Гомону».
«Та я ж лише пару років передплачую», – скромно уточнила Галина Зуй.
А вже у відповідь на запитання, чому звернула увагу на українськомовний тижневик, поступово розповіла про свої непрості життєві перипетії.
Галина родом із Северинівки, проте одразу після школи поїхала на навчання до сусідньої з нашим краєм Вінниччини. Там успішно опанувала професію плодоовочівника й зустріла свою долю. Прожили вони з чоловіком чимало щасливих років, які затьмарювало лише те, що Господь не дав дітей… Коли Галина Петрівна овдовіла, вирішила повернутися на Кам’янщину, де мешкають рідні сестри. Купила в селі будиночок, поступово робить у ньому ремонт, облаштовується. Вже обзавелася міцним господарством і щиро радіє рясному врожаю зі свого доглянутого городу.
Незвична до бездіяльності, Галина Зуй шукала роботу (її в Северинівці, скажемо прямо, не так уже й багато). Коли запропонували посаду соціального працівника, вона з радістю погодилася. Тепер під опікою цієї добросердної, турботливої жінки перебувають шестеро літніх селян, яким вона щодня допомагає в домашніх справах.
А нашу газету Галині Петрівні порекомендувала завідувач пошти, розуміючи, що людині, яка понад сорок років прожила в українськомовному середовищі, зручніше буде читати новини з усіх куточків Придністров’я саме в «Гомоні».
На завершення розмови Т. Корнатовська зазначила, що в селі є сім’ї, які одержують не одне видання, а кілька. Подружжя Желиборщ, наприклад, передплачує районку та суботнє «Приднестровье», а «Гомін» Василь Васильович із Галиною Іллівною читають із найперших номерів.
Щоб дізнатися, чим приваблює цю родину наша газета, завітали до освітнього комплексу, що об’єднує школу та дитсадок. Галина Желиборщ завідує господарством цього важливого закладу. А ще вона бере активну участь у кожному сільському заході – від суботників, що допомагають підтримувати порядок на території, до свят, які об’єднують усіх мешканців. Зізналася, що дбайливо зберігає в домашньому архіві номер «Гомону» зі статтею про святкування Дня села та фотографією, де вона хлібом-сіллю зустрічає почесних гостей.
«Северинівка – невеликий населений пункт. Проте журналісти «Гомону» не залишають поза увагою події, що відбуваються у нас. На початку року розповідали про модернізацію навчального процесу в школі, а влітку – про наших дівчат, які під час канікул займалися суспільно-корисною працею, – зазначила Г. Желиборщ. – У газеті багато цікавих публікацій і про інші придністровські села, про повсякденні справи їхніх мешканців. Саме такий підхід робить видання республіканським не за назвою, а по суті».
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.