Співробітники державної служби управління документацією та архівами продовжують місію просвіти придністровців. Архівісти працюють з документами, що формують пам’ять придністровського народу на десятиліття і століття.
Черговим підтвердженням їхньої невтомної професійної діяльності є розміщена на офіційному сайті відомства віртуальна історико-документальна виставка «Твої люди, Придністров’я: літопис доль в архівних фондах». Онлайн-експозиція присвячена Року придністровського народу та приурочена до ювілеїв наших видатних земляків.
Архівний проект було започатковано 16 років тому, коли придністровці відзначали 20-ту річницю створення власної державності. Він спрямований на увічнення пам’яті жителів краю, які зробили значний внесок у становлення та розбудову Придністров’я. Цього року електронна виставка присвячена видатним землякам, ювілеї яких припадають на 2026 рік. Своєю творчою працею, мужністю і талантом вони зробили чималий внесок у становлення, державне будівництво, захист і процвітання рідного краю.
Експозиція поєднала біографічні розповіді з фотоілюстраціями про ветеранів Великої Вітчизняної війни, почесних громадян міст, заслужених трудівників. Їхнє життя та героїчні біографії стали цеглинками у фундаменті, на якому формувався міцний, єдиний і багатонаціональний придністровський народ.
Документальну виставку співробітники ДСУДА підготували на основі матеріалів республіканського архівного фонду. Її основу склали фотодокументи Центрального державного архіву технотронної документації, дані з особистих фондів та військового комісаріату. Надбанням громадськості стали документальні свідчення про життєвий шлях 31 державного та громадського діяча. Це історії тих, хто захищав, будував, керував, піднімав міста й села з руїн та оспівував наш край. Їхні загальновизнані суспільством заслуги – це неоціненний внесок в історичний літопис нашої країни.
Вдивляючись у старі фотографії, в обличчя справжніх народних героїв, розумієш, з чиїх доль виткане тонке полотно нашого багатонаціонального народу, як формувався унікальний придністровський характер, як виникало те, що дослідники називають феноменом Придністров’я.
Їхні імена назавжди вписані в історію республіки, вони залишаться в пам’яті вдячних нащадків, як гідний приклад обов’язку, мужності та честі.
Про одного героя віртуальної виставки, якого добре знав особисто, хочу розповісти окремо. Це Іван Михайлович Федоров, цього року йому виповнилося б 110 років. У 1989-му мене з ним познайомив тодішній заступник редактора «Днестровской правды», в якій я робив перші кроки на професійному шляху, Володимир Масленников. Він попросив відредагувати матеріал про захід у Тернівці, який приніс Іван Михайлович – давній позаштатний автор газети й уродженець цього села.
Не хочеться вживати пишномовних слів, але для мене ця зустріч виявилася доленосною; з часом ми подружилися з Федоровим, він був для мене як рідний дід (своїх я не знав).
Сьогодні мій людський обов’язок – згадати та, хоча б кількома рядками в газеті, вшанувати пам’ять цієї неординарної людини.
Учасник фінської кампанії, Великої Вітчизняної війни, яку розпочинав на Карельському фронті й закінчив у Відні. Після неї він присвятив захисту Вітчизни ще кілька десятків років під час служби в лавах Радянської Армії на різних посадах. З півночі на південь і з заходу на схід неосяжного СРСР кидала його доля військовослужбовця.
Коли виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, кадровий офіцер запасу повернувся до рідної Тернівки. А там – робота в колгоспі ім. Котовського на різних ділянках. Небайдуже ставлення до всього, що відбувалося в господарстві, привело його на високу посаду, що довірили односельці, – голови сільської Ради. Саме на той час, кінець 60-х – початок 80-х, коли Федоров обіймав цю посаду, неодноразово переобираючись, припав найбільший розвиток соціальної інфраструктури приміського села. Він настільки любив Тернівку, що вже будучи на пенсії, за власні кошти та залучаючи спонсорів, видав кілька книг про рідні місця.
Іван Михайлович – різнобічна людина. Він писав статті для газети, малював, створював скульптури (у нього у дворі вони були всюди), активно брав участь у різних громадських ініціативах. Близько до серця сприйняв створення республіки, усіма ветеранськими силами підтримував придністровську державність, брав участь у мітингах і сільських зборах. І ніколи не змінював ідеологічних переконань: комуністом був, комуністом і помер. Та головне, особисто для мене, він був привітним, відкритим, чуйним чоловіком, завжди готовим простягнути руку допомоги.
Віртуальна історико-документальна виставка «Твої люди, Придністров’я: літопис доль в архівних фондах» продовжує працювати, а це означає, що у нас ще буде привід розповісти про її героїв – наших земляків.
Микола КОЛЕСНИК.
Фото history.gospmr.org