День 9 жовтня 1984 року назавжди зміцнив переконання придністровців у тому, що вони живуть не тільки в аграрному, а і в індустріальному краї. 42 роки тому в Рибниці на ММЗ виплавили першу сталь.
Спочатку, як і передбачалося в Держпланах СРСР та МРСР, завод створювався для забезпечення Молдавської РСР і прилеглих областей України металопродукцією будівельного призначення. ММЗ був одним із трьох металургійних заводів, побудованих у Радянському Союзі в середині 80-х років минулого століття. Характерно, що першу сталь на ММЗ виплавили за чотири місяці до офіційного введення підприємства в експлуатацію – у жовтні 1984 р. Цей день став поворотним і назавжди увійшов в історію Придністров’я, а найперший злиток металу з часом перетворився на пам’ятний знак.
Але цьому передувало масштабне зведення великого промислового підприємства в межах Всесоюзної ударної комсомольської будови. Ентузіазм, з яким на берегах Дністра зводився металургійний комбінат, був притаманний тоді всім будівельникам. Та коли це місце було всього тільки одним великим будівельним майданчиком, вже тоді визначили дату виплавки першої сталі – 1984 рік. І свого домоглися!
У житті кожного підприємства, втім, як і людини, трапляються події, значення яких починаєш усвідомлювати тільки з роками. Чимало таких подій було й у біографії Молдавського металургійного заводу. І одна з них – виплавка першої сталі, отриманої на щойно відбудованому металургійному заводі. Дата цієї події – 9 жовтня 1984 року – також обрана не випадково, у повній відповідності до канонів того часу, щоб приурочити її до якоїсь історичної події. Через три дні мало виповнитися 60 років від дня утворення Молдавської АРСР, і до цієї річниці потрібно було повідомити про значущу подію в житті республіки.
Першу плавку довірили найбільш досвідченим сталеварам, які до цього працювали на інших підприємствах галузі. Історія зберегла для майбутніх поколінь їхні імена – Олександр Себін, Геннадій Боровиков, Володимир Цой. Показово, що всі троє встигли проявити себе з найкращого боку й у Рибниці – і під час будівництва заводу, і під час монтажу технологічного обладнання. Дрібниць у такій відповідальній справі, як перша плавка на новому заводі, бути не повинно, тому до останніх приготувань до її початку поставилися з максимальною ретельністю. У підготовці печі до запуску взяли участь багато фахівців, але герої дня, звичайно ж, – сталевари, імена яких золотими літерами були вписані в історію первістка металургійної промисловості республіки.
Як згадують очевидці, 7 жовтня відбулося підключення напруги до печі, яку спочатку запустили на холостому ходу. Попередньо було перевірено всі агрегати та систему охолодження. Після цього в піч завантажили металобрухт. Керівництво та працівники заводу, звичайно, хвилювалися з приводу того, як поведеться технологічне обладнання під час запуску. Ці сумніви розвіяла перша плавка. Та й чи могло бути інакше, якщо над проектуванням, будівництвом та монтажем сталеплавильного обладнання працювали на той час найкращі фахівці, яким не бракувало професіоналізму.
Сам процес першої плавки влаштували як урочистий захід. В електросталеплавильному цеху були присутні члени ЦК Компартії та уряду МРСР, представники Міністерства чорної металургії СРСР, журналісти республіканських і місцевих ЗМІ.
І коли зі сталеплавильної печі в піч-ківш полилася іскриста рідка маса, на майданчику пролунали оплески та гучні вигуки «Ура!», «Є перша сталь!». Заклацали затвори фото- та кіноапаратів – загалом дуже хвилюючий, зворушливий момент…
Журналісти республіканських та союзних ЗМІ у своїх репортажах не шкодували гострих епітетів з цього приводу й називали цю подію не інакше як «молдавське диво». Для колективу Молдавського металургійного заводу ж день першої плавки став справді доленосним. Подивитися на унікальне для тих часів виробництво з’їхалися колеги з усього неосяжного Радянського Союзу.
Ось як згадував той день учасник першої плавки, підручний сталевар Микола Обнявка:
«Ця перша плавка запам’яталася мені на все життя. Я такого ніколи не бачив. Це дуже красиво! У мене був наставник, який свого часу сказав: «Якщо ти побачиш, як кипить сталь, ти більше ніколи цю роботу не кинеш». І я пропрацював на заводі 35 років, на гарячій дільниці, біля печі».
Шматочки та краплі застиглого першого металу стали для всіх присутніх найціннішими сувенірами. Вони сповістили, що в Рибниці з’явилася нова галузь – чорна металургія. Попереду у заводу була історія, сповнена напруженої праці, інновацій та відкриттів, кілька етапів реконструкції, в результаті яких ММЗ став одним із найкращих міні-заводів з виробництва металопродукції в Європі. Але це вже зовсім інша історія…
Микола КОЛЕСНИК.
Фото автора.