Досконале володіння рідною мовою – ознака висококультурної людини. Знати мову означає дотримуватися норм: орфоепічних, синтаксичних, фонетичних, лексичних. Мовні норми єдині й обов’язкові для всіх користувачів літературної мови. Вони відрізняються від територіально обмежених «діалектних норм», мають усенародно-освітній статус і підлягають таким оцінкам: правильно чи неправильно, логічно, точно, образно, етично. Мовні норми культурна людина вивчає протягом усього життя, читаючи художню літературу, відвідуючи театри, опрацьовуючи посібники з культури мовлення й дотримуючись порад Максима Рильського:
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля…
ЛЕКСИЧНІ НОРМИ
Загальноприйняті правила слововживання вивчає лексикологія, розділ мовознавства про словниковий склад мови та лексичне значення слова. Найважливіша умова точності й правильності мовлення – дотримання лексичних норм. Вони регулюють вживання слів у властивих їм значеннях.
Лексика – сукупність слів, які входять до складу певної мови, діалекту, сфери вживання. Основна одиниця лексики – слово, яке сприймається як звук або сукупність звуків і має певне смислове навантаження, його зміст.
ЗНАЧЕННЯ СЛОВА
Зміст слів історично закріплений у свідомості людей, його співвіднесеність із певним предметом, станом, дією, ознакою предмета. Окрім лексичного значення, слова мають і граматичне, яке показує, до якої частини мови вони належать, які мають граматичні ознаки. Наприклад, лексичне значення слова «собака» – домашня тварина родини собачих, яку використовують для охорони, на полюванні. Граматичне значення цього слова – іменник, однина, називний відмінок.
Лексичне значення відображає тільки узагальнене поняття про предмет, явище чи ознаку, адже те саме слово може викликати в людей різні асоціації. Хтось, почувши слово «собака», уявить пуделя, хтось – тер’єра, комусь ближче просто цуценя, для когось собака – лайливе слово, а для когось – вірний друг. Лексичні значення слів наповнюють думку змістом, а граматичні цю думку організовують у речення, текст.
Слова можуть бути однозначними й багатозначними. Однозначним називається слово, що має одне значення. Це назви людей (школяр, менеджер, сусід), назви страв (борщ, галушки, плов), рослин (настурція, кедр), терміни (іменник, присудок, біологія), назви місяців і днів (березень, неділя).
Багатозначне слово має два і більше значень. Вони називають явища, предмети, ознаки, у чомусь схожі між собою. Крило літака за обрисами і призначенням нагадує крило птаха. Слово холодний має значення жорстокий, злий, тому що холод, низькі температури негативні для нас.
Таке явище, коли слово має кілька лексичних значень, називають багатозначністю, або полісемією. Розрізняють пряме та переносне значення слова. У тлумачних словниках основне, пряме значення стоїть на першому місці (його позначають цифрою 1). Кожне наступне значення віддаляється від головного, набуваючи статусу переносного (у словнику використовують скорочення перен.), наприклад, слово летіти.
ЛЕТІТИ, лечу, летиш, недок.
1. Пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах тощо). У небі летіли гуси з далекого краю (О. Довженко).
2. Те саме, що падати. Раптом він посунувся вниз і зрозумів, що летить в улоговину (Г. Тютюнник).
3. перен. Дуже швидко переміщатися (по землі, воді тощо); мчати, нестися. Рипить сніжок, співає, санки летять під білії намети ялин лапатих (Леся Українка).
4. перен. Швидко, непомітно проходити (про час). І в’янеш ти, а дні летять, несуть все добре за собою (Т. Шевченко).
5. перен. Линути думками, почуттями, помислами, душею до кого-, чого-небудь. Він солодко вкладається на ліжко, усіма думками летючи до Уляни
(М. Стельмах).
Отже, значення слова залежить від контексту. Контекст – уривок тексту з закінченою думкою, який дає змогу точно визначити смисл окремого слова або вислову. В одному реченні «летіти» – це значить пересуватися в повітрі за допомогою крил (Пташка летить увись), а в іншому – швидко відбуватися в часі (Не помічаю, як летить час на відпочинку). Якщо слово однозначне, то в будь-якому контексті його значення незмінне.
Лексичні норми регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлювання. Наприклад, якщо йдеться про посаду, то вживаємо слово «рятувальник», аж ніяк не «рятівник». Порівняйте: Викликали рятувальника з охоронної служби і Рятівником кота став випадковий перехожий. Якщо сказати: «Рятувальником кота став випадковий перехожий», то це означатиме, що випадкового перехожого призначили на посаду рятувальника. Виходить нісенітниця. Плутанина близькозвучних слів призводить до лексичної помилки.
ПОШИРЕНІ ЛЕКСИЧНІ ПОМИЛКИ:
• уживання слів у невластивому для контексту значенні: хворого лікуємо (а не лічимо), ставимося до всіх із повагою (а не відносимося з повагою);
• лексичні особливості (наприклад, можна сказати кам’яне серце, кам’яна рука, але недоречно – кам’яний живіт, кам’яний рот).
• уживання слів-паразитів, які засмічують усне мовлення і заважають зрозуміти висловлену думку: коротше, як кажуть, знаєш, ну, значить, взагалі, от, так би мовити, типу, так сказати, га, ага, як це, тобто;
• уживання ненормативних слів, жаргонізмів, які мають знижений, згрубілий колорит і перебувають поза літературною нормою: утекти (а не злиняти), друг (а не кент), продати (а не загнати);
• калькування російських слів і словосполучень: пательня (а не сковородка), колишній (а не бувший), наступний (а не слідуючий);
• перенасичення тексту чужомовними запозиченнями, зловживання іншомовними словами, які в українській мові мають відповідники: самостійний (а не автономний), справа (а не бізнес), особливий (а не ексклюзивний), вихідні (а не вікенд);
• уживання тавтології – невиправданого повторення однокореневих слів або українського та чужомовного відповідників: письменник створив (а не письменник написав), аборигени або корінне населення (а не корінні аборигени);
• уживання зайвих слів (плеоназму, тобто багатослів’я): три роки тому (а не три роки тому назад), познайомитися (а не вперше познайомитися), вересень (а не місяць вересень);
• сплутування паронімів: моя домашня адреса (а не мій домашній адрес), дружна група (а не дружня група);
• порушення фразеологічної точності: соломонове рішення (а не соломонова праця), через терни до зірок (а не крізь терен до світла в кінці тунелю).
СПОЛУЧУВАНІСТЬ СЛІВ
Літературні норми вживання слів пов’язані не тільки з точним вибором слова, а також із граматично і стилістично правильним сполученням слів, що інколи досить складно. Не всі слова можуть між собою сполучатися, тож маємо передусім зважати на їхнє лексичне значення.
Не можна поєднати прикметник «молода» з іменником «дівчина», бо старих дівчат не буває. Так само не поєднуваними є прийменник «біля» й сполука слів на позначення кількості або часу: не біля, а близько одинадцятої години; не біля ста тисяч слів, а близько ста тисяч слів.
Порушенням лексичної сполучуваності є поєднання дієслова «розповсюджувати» з іменниками, що мають абстрактне значення: розповсюджувати інформацію, новини, чутки. Ні, розповсюджують конкретні предмети, наприклад, листівки, літературу, а інформацію, новини й чутки поширюють.
Лексична сполучуваність – закон мови, дотримання її обов’язкове. Поширеною причиною лексичних помилок є невдала сполучуваність. Наприклад: кінь гнідий, а не темно-коричневий; дружба міцна, а не сильна; обід готувати, а не варити; зарядку робити, а не виконувати; картину писати, а не малювати; подвиг здійснити, а не вчинити; поранень зазнати, а не одержати поранення; справляти хороше враження, а не створювати; завдавати прикрощів, а не приносити прикрощі.
Несподіване сполучення слів, які не з’єднуються традиційно, – це мовний прийом, що надає думці особливої виразності, образності. Такий прийом став основою тропів – метафори, персоніфікації, метонімії, оксиморона.
ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ
Вправа 1. Знайдіть лексичні помилки. Визначте, з якої причини кожну з них допущено.
1. На концерті звучали лише популярні шлягери. 2. Служба в армії – громадянське доручення кожного чоловіка. 3. У моїй роботі лише одна невірна відповідь. 4. Ми познайомилися з тобою в травні місяці. 5. У тебе сім четвергів на тиждень – не можна так часто змінювати свою думку. 6. Самі смачні кулінарні вироби випікають італійські кулінари.
Вправа 2. Виберіть правильний варіант лексичної сполучуваності, запишіть.
Великий/крупний виграш; замовте перші страви/блюда; тренування з греблі/веслування; малочисленні/нечисленні випадки; працюємо біля/близько години; визволення/звільнення від загарбників; красномовний вираз/вислів; в області/ділянці живота; розкажи любу/будь-яку історію; оливкове(а) масло/олія; не дивлячись/незважаючи на негоду; здобувати/отримувати освіту; через кілька/пару хвилин; поширювати/розповсюджувати плітки; розв’язувати/вирішувати задачу; складати/становити п’ять відсотків; робочий/робітничий клас; урок триває/продовжується 45 хвилин.
Вправа 3. У кожному словосполученні виберіть із дужок і запишіть нормативне слово.
Екзаменаційний (квиток, білет), (ставити, задавати) питання, пояснити написання (будь-якого, любого) слова, (відкрите, відчинене) вікно, найвища (точка, крапка) Карпат, (домогтися, добитися) згоди, (переводити, перекладати) з англійської мови, науковий (робітник, працівник), написати (оголошення, об’яву), (тісна, щільна) дружба, більша (частина, половина) класу, мчати (на всіх парах, щодуху), (замовити, заказати) обід.
Марфа ДМИТРЕНКО.