Тора, «Хава наґіла» та форшмак
Протягом століть придністровська земля ставала спільним домом для людей найрізноманітніших культур, мов і віросповідань. Поступово формувався особливий історичний феномен – простір, де кожен міг зберегти традиції свого народу, залишаючись органічною частиною єдиної багатонаціональної придністровської спільності.
У цю мозаїку гармонійно вписалася драматична доля євреїв. Історія цього народу налічує тисячоліття. На його долю випало чимало випробувань. Та навіть багатовікове життя далеко від історичної батьківщини не порушило зв’язок із предками та народними традиціями. У різних країнах євреї створювали громади, зберігаючи віру, звичаї та пам’ять предків.
На берегах Дністра вони з’явилися багато століть тому. Розташована на перетині важливих торговельних шляхів, придністровська земля виявилася привабливою для єврейських купців. На цю територію масово переселялися ашкеназькі євреї – вихідці з Німеччини, Польщі та Литви. Основний потік єврейських переселенців спрямувався на береги Дністра наприкінці XVIII століття, після поділу Речі Посполитої та входження Придністров’я до складу Російської імперії. Вони засновували тут сільськогосподарські колонії. Це унікальне явище дало їм змогу займатися тютюнництвом, землеробством і вирощуванням нових сортів винограду.
Кілька століть тому великим єврейським центром на Дністрі був Рашків. Тут, поруч із православними та католицькими храмами, діяли синагоги, лунала мова ідиш і вивчалася Тора. Рашків був важливим релігійним центром хасидської духовної традиції іудаїзму. Тут проповідував рабин Шабтай бен Цві-Гірш. До наших днів тут збереглися старовинні єврейські кладовища. У єврейській традиції не прийнято приносити на могили квіти, бо вони все-таки уособлюють свято, натомість на них кладуть камінці, які символізують вічність. До того ж за їхньою кількістю можна побачити, скільки людей приходило вклонитися праху та вшанувати пам’ять покійних.
Наприкінці XIX – на початку XX століття великі єврейські громади існували в усіх містах Придністров’я. Єврейська присутність залишила помітний слід і в міській архітектурі. У Бендерах, на розі сучасних вулиць Московської та Калініна, і нині стоїть будинок Григорія Шмальца – підприємця та майстра, який володів великою слюсарно-токарною майстернею. Виробничі приміщення розташовувалися тут же, на першому поверсі. Такі будинки становили частину архітектурного обличчя придністровських міст.
Основою життя євреїв була і залишається віра. Іудаїзм – це не лише релігія, а й ціла система традицій, звичаїв і правил. Незважаючи на світський спосіб життя, для євреїв Придністров’я й сьогодні важливе дотримання обрядів та релігійних приписів. Особливе місце посідає шабат – священний день відпочинку, який починається з заходом сонця у п’ятницю й триває до настання ночі в суботу. Хоча єврейські свята безпосередньо пов’язані з історією народу та його релігійною пам’яттю, деякі з них у Придністров’ї відзначають широко. Наприклад, Суккот – свято куренів – нагадує про мандри євреїв пустелею після виходу з Єгипту. У ці дні в містах відбуваються масові гуляння, до яких незмінно долучаються люди різних національностей.
Однак календар цього стародавнього народу зберігає пам’ять не лише про радості та свята. Крізь століття збереглася пам’ять про важкі випробування, втрати та переслідування, що випали на долю багатьох поколінь. Незагойною раною став Голокост. Про одну з найстрашніших сторінок історії людства нагадують пам’ятники на місцях масових поховань у Бендерах, Тирасполі, Рибниці, Дубоссарах. У вересні 41-го у придністровському Бабиному Яру було страчено 18,5 тис. євреїв. За кожним із них – людська трагедія. Десятки тисяч людей були жорстоко вбиті, закатовані в гетто і таборах, депортовані лише за те, що належали до нібито небажаних націй.
Ні фашистська окупація, ні терор не зламали волю до життя. На фронтах Великої Вітчизняної війни, у партизанських загонах і в підпіллі, разом з усіма, для кого ця земля була рідним домом, євреї зі зброєю в руках захищали батьківщину. Через майже п’ять десятиліть, у 92-му, мир і звичне життя багатонаціонального народу в Придністров’ї знову опинилися під загрозою. Пам’ять про війну та жахи Голокосту не дозволила багатьом євреям залишатися осторонь. Нарівні з представниками інших національностей вони захистили молоду республіку.
Сьогодні в Придністров’ї життя євреїв протікає мирно. Функціонують громади, синагоги, благодійні та культурні центри, реалізуються соціальні програми, відзначаються традиційні свята. У сім’ях зберігаються мова й особлива культура, дотримуються звичаїв, які передаються від старших поколінь до молодших.
Для єврейських родин велике значення має спільна трапеза. Це ще одна можливість відчути єдність, згадати предків, передати дітям те, що зберігається в серці, разом помолитися, вимовити сакральні слова, відчути тепло рідних рук і почути знайомі з дитинства мелодії. На святковому столі – хала, гефілте фіш і форшмак. Кожна страва має свою історію, а рецепти, як і традиції, передаються від бабусь до матерів, а від них – до дочок. Лунають перші акорди «Хава наґіла», і сімейне застілля перетворюється на справжнє свято.
За свою довгу історію євреї пройшли через безліч випробувань. На придністровській землі вони знайшли справжній дім. У єдиній багатонаціональній спільності вони сповідують віру предків, відзначають свята та передають давні традиції від покоління до покоління. Зберігаючи свою самобутність, євреї, як і всі придністровці, залишаються прихильниками мирного життя і творчої праці на благо рідного краю.
Віктор ЗАРЕЙЧУК.
Фото novostipmr.com