Бесідою з директором бюро політичних досліджень «Медіатор», політологом Сергієм ШИРОКОВИМ редакція презентує нову рубрику.
Як можна охарактеризувати нинішній стан переговорного процесу між Молдовою та Придністров’ям?
– Аналізуючи події, що відбулися в процесі молдо-придністровського врегулювання останніми роками, з жалем доводиться констатувати, що він перебуває у глибокій кризі. Офіційні засідання у переговорному форматі «5+2» були заблоковані молдовською стороною ще восени 2019 року. Тоді після чергового раунду переговорів у Братиславі (Словаччина головувала в ОБСЄ – Ред.) за підсумками зустрічі не був підписаний відповідний протокол. Наступні спроби доопрацювати та узгодити підсумковий документ до кінця року також провалилися. У результаті переговорний процес фактично зайшов у глухий кут і був заморожений.
Починаючи з 2022-го, на стан і роботу переговорного формату почали додатково негативно впливати геополітичне протистояння та воєнний конфлікт, до якого виявилися залучені зовнішні учасники процесу врегулювання молдо-придністровського конфлікту. По суті, діалог між Придністров’ям і Молдовою звузився до зустрічей на рівні політичних представників та ситуативних зустрічей у форматі робочих груп.
До того ж став очевидним тренд на протилежні трактування змісту комунікації та перспективи розвитку переговорного процесу. Придністровська сторона, а також Російська Федерація закликають учасників формату «5+2» повернутися до повноцінної роботи й поновити переговорний процес в офіційному статусі. Представники офіційного Кишинева, особливо останнім часом, намагаються подати контакти на рівні політичних представників як формат «1+1», у якому вони мають намір обговорювати виключно тематику реінтеграції Придністров’я до складу Республіки Молдова.
Чим загрожує стагнація діалогу між двома берегами Дністра?
– Будь-яка стагнація діалогу за наявності неврегульованого конфлікту містить, як мінімум, два системні блоки загроз і викликів. По-перше, в умовах відсутності регулярних контактів і взаємодії між сторонами конфлікту як «снігова куля» починають множитися нерозв’язані проблеми та питання, зростає «спокуса» зробити односторонні кроки та дії без огляду на партнера у переговорах, які не тільки ведуть до зростання напруженості у взаємовідносинах Тирасполя і Кишинева, а й порушують систему життєзабезпечення і життєдіяльності, яка склалася, що досить показово стосовно до соціально-економічної ситуації, яка складається у Придністров’ї.
По-друге, відсутність повноцінних переговорів загострює питання про механізми та інструменти досягнення підсумкового врегулювання відносин між Придністров’ям та Молдовою. Існують лише два способи урегулювання конфліктів: або мирними, політичними засобами за столом переговорів, або силовим шляхом на полі бою. Третього не дано.
Що може ставити собі за мету молдовська сторона, фактично саботуючи переговори з Придністров’ям?
– Цілком очевидно, що офіційні представники Молдови намагаються використовувати геополітичну ситуацію, що складається, і пов’язані з нею коригування в логістиці та торговельно-економічних зв’язках для просування власної позиції. У політичному вимірі процесу молдо-придністровського урегулювання це виглядає так: поки міжнародні учасники переговорного процесу у форматі «5+2» зайняті конфронтацією та боротьбою одне з одним, молдовською стороною робляться неодноразові спроби перевести придністровський конфлікт із міжнародного рівня (це коли проблеми врегулювання відносин між двома суб’єктами вирішуються з залученням гарантів та посередників) на рівень внутрішнього конфлікту: між центром і регіоном, де потреби у посередництві та міжнародній участі не дуже необхідні.
В економічній сфері офіційний Кишинів намагається повністю переформатувати механізми торговельно-економічних зв’язків Придністров’я з зовнішнім світом, які склалися за десятиліття, що веде не тільки до вкрай відчутних втрат для економіки та бюджету, але і створює загрози для соціальної стабільності в республіці.
Якою має бути роль посередників, гарантів і спостерігачів переговорного процесу у такій ситуації? Чи не настав час їм проявити себе активніше?
– В умовах, коли одна зі сторін конфлікту всіляко уникає або саботує переговори, роль і залучення до процесу посередників та гарантів стають вкрай важливими та необхідними. Проблема сучасного етапу молдо-придністровського урегулювання полягає в тому, що решта зовнішніх учасників, мабуть, крім ОБСЄ, відвертається на важливіші для їхніх національних інтересів проблеми.
За такої умови перенести все посередницьке навантаження тільки на ОБСЄ або її польову Місію в Молдові не вдасться. По-перше, ОБСЄ – міжнародна організація, в якій є і Росія, й Україна, і США. По-друге, що ближче Молдова до Євросоюзу, то для Кишинева буде важливішою думка Брюсселя, а не Відня.
Андрій ТИРАСПОЛЬСЬКИЙ.
Фото novostipmr.com