День святого пророка Іллі (2 серпня) – це символічна межа між літом та осінню. «На Іллю до обіду літо, а після обіду – осінь», – говорить народне прислів’я.
Природа в цей час, дійсно, повертає на осінь – змінюється колір неба, швидше сідає сонце, настають нічні холоди, особливо дошкульні після спекотного дня («По Іллі – й по теплі»), розпочинається період дощів, з’являється перше жовте листя.
«До Іллі мужик купається, а після Іллі з річкою прощається», – говорили українці, бо з дня св. Іллі води стають прохолодними. Як пояснює народна легенда, Ілля їздить по небу на конях, і від швидкого бігу кінь губить підкову, вона падає у воду, й вода раптово холоднішає («Ілля лід кинув»).
Дощовий Ілля – захисник урожаю, худоби, росту рослин, взагалі всієї природи, тому його особливо шанували хлібороби. Вірили: якщо цього дня хороша погода, то буде гарний сінокіс, якщо дощ – наступного року буде врожай жита, якщо спека – чекай холодної й довгої зими.
До Іллі переважно закінчували збирання жита та пшениці («Ще далеко Ілля – вижну ще й я», – казали безпечні господарі), тому саме з днем св. Іллі пов’язували звичай завивати бороду, під яку клали хліб і просили Іллю, щоб вродило наступного року.
У цей період селяни вже пекли хліб з борошна нового врожаю, тому й приказували: «На Іллі новий хліб на столі». Новий хліб чи зерно на свято освячували в церкві. Всією громадою сідали на вигоні, пригощалися їжею, а в молитвах просили св. Іллю про гарний урожай. Деякі науковці вважають цей обряд відгуком давніх подячних жертвоприношень, можливо, навіть пов’язаних із викликанням дощу.
Від дня св. Іллі починався озимий засів жита і пшениці, тому не випадково в українських колядках та щедрівках саме Ілля жито засіває:
Ходить Ілля на Василя,
Носить пугу житяную,
Куди не махне – все жито росте,
Куди не гляне – все кучеряве…
Городниці просили Іллю про гарний урожай капусти: «Святий Ілля, складай голов’я!» – бо саме в цей час капуста в’язалася. До схід сонця жінки ходили по капустяних грядках і промовляли: «Добридень, капусточко! Прийшов Ілько, щоб у тебе було листячко, як рядно!»
На Іллі перестають роїтися бджоли: «Тільки до Іллі добрий рій, а після Іллі повісь рій на гіллі». Св. Іллю також вважали покровителем мисливства та лісових звірів, і в цьому він уподібнювався до св. Георгія (Юрія). У цей день не виганяли худобу в поле, бо вірили, що відкриваються вовчі нори, і весь звір бродить на волі. Вважалося, що нечисті духи вселяються у звірів і гадів, що ходять по полю, тому Іллі ще й молилися від укусів гадів, приписували йому роль цілителя.
У цей день також не працювали в полі, не косили й не возили сіно, боялися від Іллі кари громом. Вважалося, що безбожних людей Ілля може покарати посухою, тож до нього зверталися з молитвою про дощ. Відомо, що, за християнською версією, св. пророк Ілля, щоб покарати ідолопоклонників, молитвою закрив небо, через що не було дощу три роки, а коли всі грішники розкаялися, так само молитвою викликав дощ. Під час посухи ікону Іллі опускали в струмок чи джерело і просили дощу.
Уявлення про те, що саме Ілля володіє громом і блискавкою, склалися не випадково. Зі зміною пір року, яка відбувалася саме в цей період, виникають різні незвичайні атмосферні явища, які народ трактував згідно з прадавніми міфологічними уявленнями. До Іллі, казали, хмари ходять за вітром, а після Іллі – проти вітру. Після Іллі часто бувають грозові ночі, які називають «горобиними», бо безперервні громи й блискавиці не дають заснути навіть горобцям.
Щоб припинилася гроза, а блискавка не запалила хати, люди перед образами засвічували страсну або стрітенську свічку (ці свічі називають «громницями» й освячують спеціальною молитвою в церкві у день Стрітення Господнього).
Під час грози не можна стояти під деревом, ходити з відкритим волоссям, бігати вулицею, галасувати.
Існує також повір’я, що місце, в яке влучила блискавка, є місцем загибелі нечистої сили. За легендою, коли біси повстали проти Бога, то Ілля прогнав усю нечисту силу з неба. Відтоді він ганяється за нечистою силою, і скрізь, де застане, пускає вогняні стріли, щоб її знищити. У цьому випадку св. пророк Ілля переймає на себе функції св. Архістратига Божого Михаїла. Однак у народних легендах ці два образи дійсно переплітаються.
Серпень славиться ще й іншим красивим явищем – зорепадом. Розповідають, якщо зірка перелітає по небу, то це десь дівчина вийшла заміж; якщо зірка падає і зникає, не долетівши до землі, то це відьма підхопила її та сховала в глечик. А якщо вогняна куля летить у повітрі, то це огненний змій (перелесник) відвідує дівчину або молодицю.
Сільвія РОГУТ.
Фото: vk.com