Мої роки – моє багатство

Сьогодні ювілей відзначає голова громадського руху «Республіканський союз жінок Придністров’я» Тетяна Долішня.


Більш ніж три десятки років Тетяна Миколаївна очолює також Дубоссарський союз жінок. За ці роки всяке бувало.
«Коли на правому березі прийняли закон «Про мови», виникла реальна загроза масового звільнення людей через незнання молдавської мови. Наші жінки не могли з цим миритися. Вони проводили зустрічі в трудових колективах, збирали мітинги протесту. Не боялися відкрито висловлювати свою думку і ставлення до несправедливих з точки зору придністровців законів, до того ж ухвалених без урахування нашої думки», – згадує іменинниця.
У перших лавах таких небайдужих була і Тетяна Миколаївна. Вона брала участь у переговорах з органами управління сусідньої держави та поліцією, ризикувала здоров’ям, життям, беручи участь у голодуванні. У 1991-му, очоливши громадське об’єднання жінок, вона вже була депутатом міської та районної Рад народних депутатів, водночас керувала районним комітетом профспілок працівників освіти. Ще з тих часів триває її політична діяльність.
Важко собі навіть уявити, як це вести переговори з суворими мужиками – поліцейськими, обтяженими присягою, закликати їх не застосовувати зброю до мітингувальників, коли в них є наказ. Заклик до переходу під юрисдикцію ПМР фактично перетворювався на благання. Завдяки терпінню Тетяни Миколаївни, потенційно небезпечні переговори тоді обійшлися без кровопролиття.
«Напередодні я дивилася репортаж про криваві події у Вільнюсі, де під час штурму телецентру загинули десятки мирних жителів. Я розуміла, що не можна допустити подібне у нас. Тоді я попросила чоловіків-земляків, щоб до відділення міліції пішли тільки жінки», – згадує активістка.
Учасниці жіночого руху допомагали захисникам республіки відстоювати молоду державу, зокрема готували та розвозили на бойові позиції їжу, доглядали за пораненими, підтримували їхні родини. Після закінчення бойових дій на зборах Дубоссарської жіночої ради учасниці руху прийняли рішення не розпускати його, а навпаки, офіційно зареєструвати. 30 вересня 1992 року – день народження головного дітища ювілярки – Республіканського союзу жінок Придністров’я.
Упродовж декількох років Тетяна Долішня працювала на посаді заступника глави районної держадміністрації з соціальних питань. До розв’язання проблем, які накопичуються, як сніговий клубок, вона завжди підходила не тільки виважено й відповідально, а і з доброю душею. Громадська робота дає змогу бути корисною людям.
«У мене є мною обожнюваний Союз жінок. Наше жіноче братство – моя друга сім’я … на жаль, є і втрати. Мені було важко втрачати батьків, брата, чоловіка, зятя, та не менше я сумую і за моїми найближчими подругами».
Героїня нашого нарису примудряється викроювати час для саморозвитку. Вона вміє малювати, вишивати хрестиком і гладдю, шити, фотографувати, писати оповідання та нариси. Після виходу на пенсію освоїла комп’ютер, з використанням якого створює презентації, відеоролики, обробляє фотографії. Завдяки таким корисним навичкам керівника, в Дубоссарському союзі жінок тепер є великий цифровий архів. Він дорогий Тетяні Миколаївні та її бойовим подругам.
Тетяна Долішня завжди захоплювалася улюбленою справою, вона кохала і була коханою, виховала сина і дочку, турбується про онуків, оточена друзями й не обділена радістю людського спілкування. Загалом, усе складається, як у пісні: «Мої роки – моє багатство».
Як і для багатьох людей, Новий рік – улюблене свято Тетяни Миколаївни ще з дитинства, яке минуло в болгарському селі Паркани. В родині завжди цікаво, з вигадкою відзначають новорічні й різдвяні традиції: в карнавальних костюмах, шумно, весело, з конкурсами, виступами та призами.
Напередодні 2025-го Тетяна Долішня побажала:
«Будьте щасливі, нехай вас береже ангел небесний, нехай усі будуть здорові, веселі та радісні. У будь-якій події намагайтеся знаходити позитивне, посміхайтеся і радійте кожній миті життя. Нехай замріяне у вас збувається, все буде добре!»

Надія ДОБРЯНСЬКА.