У нашій республіці свято бережуть пам’ять про події Великої Вітчизняної війни. У Контактному центрі ПДУ ім. Т. Г. Шевченка відбулися інтелектуальні змагання серед студентів і школярів, присвячені 81-й річниці повного звільнення Ленінграда від фашистської блокади.
Представник Контактного центру Ксенія Маєвська поділилася інформацією про актуальність організації такої події та про необхідність збереження історичної пам’яті:
«Облога німецькими військами Ленінграда є однією з найважчих і найстрашніших сторінок у світовій історії. Вона забрала понад півмільйона життів, проте точних даних немає досі. 872 дні жителі міста перебували під артобстрілами, взимку зазнавали страшних морозів і виживали попри голод, який став головною причиною їхньої загибелі. Усе, що міг отримати мешканець обложеного Ленінграда на талони, – це 125 грамів хліба на людину на добу. Ця блокадна пайка стала символом стійкості ленінградців».
Молоді придністровці повинні були згадати, коли розпочалася блокада Ленінграда, скільки днів вона тривала, назвати вагу мінімальної пайки хліба, розповісти, як ленінградці прокладали та долали рятівний маршрут «Дорогою життя», визначитися з назвою пам’ятника, присвяченого загиблим дітям блокадного Ленінграда тощо.
Цікавим і дещо несподіваним для студентів і школярів стало запитання про «стратегічний вантаж», який завезли до міста після того, як вдалося прорвати блокаду в 1943 році. Однією з найстрашніших бід на той час у Ленінграді були щури, які знищували запаси їжі та розносили інфекції. Перед людьми постала нова загроза, ліквідувати яку самотужки було практично неможливо. Тоді вийшла постанова за підписом голови Ленради про необхідність «виписати з Ярославської області та доставити в Ленінград димчастих кішок». Ярославці не могли ігнорувати стратегічне замовлення і наловили потрібну кількість димчастих кішок, які вважалися тоді найкращими мисливцями на щурів.
Чотири вагони кішок прибули до напівзруйнованого міста. Частину тварин випустили на вокзалі, частину ж роздали жителям. «Помічників» у боротьбі з крадіями продовольства розхоплювали моментально і не усім вистачило. Мисливці ціною великих втрат зуміли відігнати щурів від продовольчих складів.
«Дорогою життя», а також за допомогою поєднаних із нею об’єктів (зокрема підводних ліній зв’язку, паливного проводу, силових електрокабелів, ЛЕП на вморожених у лід опорах) здійснювалося постачання Ленінграда продовольством, медикаментами, паливом, електроенергією, предметами першої необхідності, а угруповання радянських військ, що дислокувалося в оточенні, одержувало також поповнення, зброю та боєприпаси. У зворотному напрямку тією ж трасою кількома хвилями здійснювалася евакуація населення з блокадного міста.
Таким чином, всупереч нелюдським умовам і безперервним бомбардуванням, життя в місті тривало. Працювали музеї, театри, філармонія та створювалися шедеври, які досі мають популярність у всьому світі. Наприклад, саме блокадному місту Дмитро Шостакович присвятив свою знамениту Сьому симфонію, яку пізніше назвали Ленінградською.
Учасники інтелектуальних змагань упевнені, що для молодого покоління важливо знати про трагічні події, пов’язані з облогою міста на Неві.
Тираспольчанин Кирило Пакулич розповів, що його сім’я пам’ятає про родичів, чия життєва доля пов’язана з містом на Неві. Прадід і прабаба юнака в ті суворі часи познайомилися саме там. Дід був захисником міста, а бабуся працювала санітаркою. Кирил висловив подяку організаторам події за нагоду згадати відомі та дізнатися про невідомі факти Великої Вітчизняної війни.
За словами учня 11-го класу Бендерської гімназії № 2 Данила Цуркана, те, що пережили наші предки під час блокади, – це приклад стійкості духу, мужності та героїзму для жителів не лише республік колишнього Радянського Союзу, а й усього світу.
Сергій ЛЕВЧЕНКО.