Творчий колектив республіканської газети «Гомін» продовжує цикл заходів, присвячених 80-річчю Перемоги. В ДУ «Приднестровская газета» старшокласникам і студентам столичних навчальних закладів показали радянський фільм режисера Григорія Чухрая «Балада про солдата».
Цього разу зал знову був переповнений, глядачі завітали не тільки заради перегляду фільму, а щоб разом пережити важливі моменти нашої історії, зображені в ньому. До гостей звернувся директор установи Юрій Трифонов, який зауважив, що кіно дає нам можливість побачити історичну правду, залучитися в такий спосіб до тих подій, пережити людські почуття та емоції. Фільм нагадує нам, як важливо пам’ятати, якою ціною дається свобода, а також наскільки важко доводилося тим, хто боровся з гітлерівцями, щоб ми могли жити в мирі.
Історію створення кінострічки присутнім розповіла заслужена артистка Придністров’я Світлана Солянкіна.
«Досвідчений фронтовик Григорій Чухрай, який у 1953 році закінчив ВДІК, мріяв створити картину про звичайних рядових солдатів, чий внесок у перемогу у Великій Вітчизняній війні часто залишався непоміченим. Натхненний особистими переживаннями та спогадами фронтовиків, він прагнув показати на екрані тих, хто щодня просто сумлінно виконував свій обов’язок, зберігаючи в собі людські цінності та духовну силу», – зазначила актриса.
Труднощі супроводжували «Баладу про солдата» на всіх етапах створення стрічки. Та однією з найбільших проблем було здоров’я режисера. На початку зйомок він зламав ногу і ключицю, пізніше захворів на черевний тиф. Окрім того, через розбіжності з задумом режисера, значна частина творчої групи покинула знімальний майданчик та й сам сценарій не подобався керівництву «Мосфільма». Проте, всупереч усім перешкодам, зйомки відбулися.
Співавтором Григорія Чухрая був Валентин Єжов, молодий драматург, теж учасник Великої Вітчизняної війни. Початковий варіант їхнього сценарію пропонував фільм, який мав би відрізнятися від монументальних епопей цієї тематики, знятих у перші повоєнні роки.
Кінострічка кілька разів змінювала назву. Своїм нинішнім найменуванням картина завдячує кінорежисеру Михайлу Ромму, який після ознайомлення зі сценарієм сказав: «Та це ж ціла балада… про солдата». І хоча стрічка відрізняється від заявленого в назві жанру, в ній звучить голос авторів. Вони звертаються до глядачів на самому початку та наприкінці фільму урочистим закадровим текстом.
Дії розгортаються під час Великої Вітчизняної війни, в 1942 році. 19-річний солдат Альоша Скворцов здійснив подвиг, сам цього не усвідомлюючи. Він підбив два танки противника, як потім признався – «з переляку». За цей героїчний вчинок військове командування має намір представити його до нагороди, але він відмовляється. Юнак просить надати йому відпустку, щоб побачитися з мамою, з якою не встиг попрощатися, йдучи на війну.
Шлях додому виявився довгим і непростим. У дорозі молодий боєць допомагає дівчині Шурі дістатися до тітки, безногому інваліду – зустрітися з дружиною, передає від солдата-побратима подарунок – господарське мило – його невірній супутниці життя. І навіть в останню ніч своєї відпустки допомагає рятуватися потерпілим під час бомбардування. Кульмінацією фільму є остання зустріч сина з мамою. Епізод зворушує та змушує задуматися, що саме завдяки таким відчайдушним героям і була завойована Перемога.
Картина вийшла на екрани в 1959 році, спочатку фільм транслювався в невеличких містах і селищах. Режисер з умислом допустив історичні недостовірності: відпустка на початку війни була неможливою, і всі військові, зокрема офіцери, в кінострічці носять погони, хоча їх запровадили тільки в 1943 році. На зауваження керівництва Григорій Чухрай відповів, що, створюючи стрічку, сподівався, що її побачать за кордоном, у країнах, які радянські солдати визволяли вже в погонах. І фільм мав би підкреслити це значення.
На міжнародному Каннському кінофестивалі картина була відзначена призами «За кращий фільм для молоді» і «За високий гуманізм і виняткові художні якості». А вже в 1962 році вона претендувала на кінопремію «Оскар» у номінації «Кращий оригінальний сценарій». Усього кінострічка зібрала більш ніж сотню міжнародних премій та нагород.
Своїми враженнями після перегляду «Балади про солдата» поділилася вчителька біології та ОБЖ Республіканського українського теоретичного ліцею-комплексу Iрина Ткачук. Педагог зазначила, що у фільмі своєрідно розкриваються теми мужності, дружби та сміливості.
«Люди, не замислюючись про нагороди та почесті, здійснювали героїчні вчинки, тому що їх головною метою був захист Батьківщини, захист своїх близьких і своїх духовних і моральних цінностей, людяності», – зауважила Ірина Анатоліївна.
Учениця 10 класу Марта приєдналася до слів учительки та додала, що навіть у скрутних умовах люди не втрачали милосердя, віри та прагнення до кращого майбутнього. Гуманізм – це те, що допомагає нам не втрачати людяності навіть за найстрашніших обставин. Нині ж важливо не тільки пам’ятати минуле, а й цінувати наше мирне сьогодення.
Володимир УС.
Фото автора.