Свято визволення – 81-у річницю вигнання німецько-фашистських поневолювачів – відзначили дубоссарці. Місто було окуповане фашистами вже 27 липня 1941 року. Окупаційний режим тривав до 12 квітня 1944-го. Як і на території інших тимчасово захоплених областей СРСР, у Дубоссарському районі гітлерівський «новий порядок» встановив режим терору та військової політичної диктатури, масових винищень та безчинств.
З перших днів окупації загарбники на всіх стовпах розклеїли фашистські листівки, в яких розповідалося, що під Бендерами радянські партизани зі зброї обстріляли румунських солдатів. За що окупанти (з метою покарання) розстріляли по 5 жителів із 17 прилеглих сіл. Ще по 5 жителів взяли в заручники, які мали заплатити своїм життям за першої спроби атакувати румунських солдатів або функціонерів. Такі листівки повинні були залякати місцеве населення, щоб воно навіть і помислити не сміло про непокору.
З цією ж метою в місті розгорнулися каральні акції. У західній його частині, на вулицях із компактним проживанням єврейського населення було організоване єврейське гетто, куди зганяли євреїв з усього міста та довколишніх сіл Дубоссарського району. Ще однією точкою зосередження єврейського населення стала територія тютюново-ферментаційного заводу, на східній околиці міста, куди колонами зганяли євреїв із сусідніх міст Молдавії та України.
Наприкінці серпня 1941 року до Дубоссар прибув каральний загін гестапівців у кількості 25 осіб під командуванням коменданта В. Келлера, який відрізнявся особливою жорстокістю. Завданням загону були каральні акції, які відбулися вже з перших днів осені. На початку вересня Келлер наказав примареві міста А. Деменчуку вирити на східній околиці міста 11 ям завдовжки 16 м, завширшки 4 м і глибиною 4 м.
На роботи приганяли жителів навколишніх сіл, яким казали, що ями потрібні для овочесховища.12 вересня 1941 року перша партія приречених у кількості 2,5 тисячі осіб о 5 годині ранку була вишикувана у дворі тютюново-ферментаційного заводу. Розстрілювали групами по 20 осіб протягом 4-5 годин щодня. Акція тривала 17 днів. Після заповнення ями вбитими її заривали й поруч із нею виставляли на кілька днів охорону, тому що в яму потрапляли й живі люди: або поранені, або взагалі знепритомнілі, які падали в яму раніше, ніж їх наздоганяла куля. На цих ямах, за свідченнями очевидців, ще кілька днів після розстрілу земля ворушилася.
Нині на місці трагедії стоїть Меморіал жертвам фашизму. Жителі міста назвали його «Дубоссарський Бабин Яр». Очевидці тих подій розповідали, що восени 1941 року у відповідь на каральні акції фашистів в окупованому місті піднялася хвиля протесту. Мешканці саботували заходи окупаційної влади, перешкоджали вивезенню хліба, виведенню худоби. Уже в лютому 1942-го в місті почала діяти перша підпільна група «За Батьківщину» під керівництвом Гната Дешевого, колишнього інструктора Дубоссарського райкому комсомолу. В різний час у місті діяли також підпільні групи під керівництвом Миколи Дмитровича Молчанова, Михайла Івановича Куликова.
На рахунку дубоссарських підпільників ціла низка, здавалося б, дрібних диверсій: поширення інформаційних листівок, знищення румунського жандарма, порушення телеграфного зв’язку, пошкодження німецького автотранспорту, виведення з ладу частини Криулянського мосту тощо. Однак ці дрібні диверсії змушували гітлерівців весь час жити у страху, підпільники нагадували їм, що вони перебувають на чужій землі, тож рано чи пізно їм доведеться звідси забиратися.
Навесні 1944 р. під потужними ударами Червоної Армії німецько-румунські окупанти відступали на Захід. Бойові дії наблизилися до кордонів Молдавії. У важких умовах весняного бездоріжжя передові частини 94-ї, 110-ї, 89-ї дивізій 53 Армії 2-го Українського фронту 1 квітня ступили на територію Дубоссарського району з північного сходу. У районі Дубоссар ворог намагався силами двох дивізій та кількох окремих частин утриматися на заздалегідь підготовлених позиціях. Передові частини 94-ї Звенигородської гвардійської стрілецької дивізії під командуванням полковника Григорія Шостацького о першій годині ночі 12 квітня 1944-го вийшли до річки Дністер у районі на той час села Коржево, придушуючи залишені ворогом окремі групи автоматників.
Місто та північна частина району були звільнені до 12 квітня, а південна частина, де Дністер утворює хитромудру петлю, в районі сіл Кошниця – Дороцьке, на території якої закріпився противник, була звільнена лише в серпні 1944 року під час Яссько-Кишинівської операції. Бої за визволення цієї території тривали 135 днів. За визволення Дубоссарського району загинули смертю хоробрих 4 589 воїнів. Понад 2,5 тисячі з них – на Кошницькому плацдармі. У братській могилі в Дубоссарах на міському Меморіалі Воїнської Слави поховано 81 радянського воїна-визволителя. Щороку 12 квітня на це священне місце городяни приносять квіти, тут проводяться мітинги пам’яті.
З 81-ю річницею визволення міста від німецько-румунських загарбників жителів привітав глава районної держадміністрації Руслан Чабан:
«Завдяки мужності та героїзму воїнів Червоної Армії 12 квітня 1944 вдалося звільнити Дубоссари від фашистів, а потім і всю нашу велику Батьківщину – Радянський Союз – і всю Європу. Занадто великою ціною далася довгоочікувана Перемога. Понад 27 мільйонів громадян Радянського Союзу загинуло в тій страшній війні. Окупанти жорстоко лютували на нашій рідній землі, створювали гетто, знущалися та вбивали наших людей. Світла пам’ять та вічна слава загиблим і померлим воїнам-визволителям».
Ці слова стали нагадуванням про ціну, яку заплатив радянський народ за мир і свободу. Пам’ять про героїв Великої Вітчизняної війни жива в серцях дубоссарців і передається з покоління до покоління. 12 квітня на мітингу відбулася передача символу республіканського фестивального руху «Марш Перемоги». Його передала городянам на згадку про героїчний подвиг радянських воїнів-переможців заступник глави держадміністрації міста Дністровська Наталія Капунова. Цього ж дня символ Перемоги побував і в інших містах, які в 1944 році були звільнені від німецько-румунських загарбників: у Григоріополі, Слободзеї та Тирасполі.
Надія ПОЛОНСЬКА.
Фото автора.