У Придністровському державному театрі драми та комедії відбулася прем’єра вистави «Доля танкіста» за однойменною повістю Iллі Соколова (літературний псевдонім Президента Вадима Красносельського).
«Доля танкіста» – це історія юнака, випускника школи Iвана Морозова, який зустрічає літо 1941 року з мріями про майбутнє, а вже за кілька днів опиняється в танковому училищі, а згодом – на фронті. Вистава – це повість про війну, про любов, віру, дружбу та ґрунтовний історичний розбір помилок командування.
Упродовж двох годин глядачі, поміж яких був і Вадим Красносельський із сім’єю, мали можливість зануритися у важкі реалії Великої Вітчизняної. Головних героїв – Iвана Морозова та Катю Фролову – зіграли їхні ровесники, студенти-актори Придністровського державного інституту мистецтв. «Хімія» між головними героями відчувається в кожному погляді та жесті, що робить їхні взаємини, світле юнацьке кохання, переконливим та проникливим.
За сюжетом, Iван Морозов планував навчатися на інженера, а натомість вирішив вступати до Казанського танкового училища. Після прискореного курсу навчання його направили на фронт. Перед від’їздом йому поталанило побачитися з батьками. На прощання мати Олександра Федорівна вручила синові невеликий образок святителя Миколая. Вона просила Iвана не розлучатися з ним і при нагоді звертатися до святого з молитвою. Батько Василь Миколайович наказував синові залишатися вірним своїй честі та совісті, зміцнювати дух.
У виставі важливою є тема міцної чоловічої дружби та взаємовиручки. Танковий екіпаж, командиром якого був Морозов, беззаперечно виконує всі його накази: воїни довіряють Iвану, який не раз рятував їхнє життя та забезпечував успіх операції. Дружба бійця та його напарника – велика сила в бою. Друзі-товариші розуміють одне одного з півслова. Вони живуть спільною думкою, єдиною волею. Усвідомлення, що поряд із тобою люди, які життя покладуть за тебе, подвоює сили, надає рішучості, сміливості.
Разом з екіпажем Морозов виконував бойові завдання, знищував ворожу техніку. Iван по-справжньому пишався заслуженими нагородами, медаллю та орденом, тим, що не схибив у бою, не підвів, зберіг бойову машину та екіпаж. А про те, як йому пощастило, що сам залишився живим, Iван не думав, мабуть, тому що був ще молодий та гарячий. У листах до рідних він не розповідав про свої подвиги, а про нагороди, звичайно ж, написав. Він дуже хотів, щоб його близькі пишалися ним.
Яскравим персонажем вистави є командир батальйону майор Свинцов. Людина з сильним характером, міцною волею та добрим серцем, він був справедливий до солдатів, не відсиджувався за їхніми спинами, не хвалився орденами та медалями, а разом зі своїми бійцями нещадно знищував ворога і самовіддано захищав рідну землю.
В інтерв’ю журналістам автор поділився враженнями та власною думкою про виставу:
«Довелося ще раз пропустити через себе всю історію. Тематика Великої Вітчизняної війни залишається актуальною і до кінця не дослідженою. Війна – це низка подій, це долі людей, і кожна заслуговує на опис, збереження пам’яті. Іван Морозов – збірний образ. Таких було сотні тисяч. Це покоління переможців, це увесь радянський народ, який зумів відстояти свою Батьківщину, свою честь, пожертвувавши життям».
Вадим Миколайович висловив вдячність акторам і театральній трупі за правдиву передачу емоцій, які були вкладені ним у твір.
Говорячи про шлях головного героя до віри, Вадим Красносельський згадав нещодавній факт придністровської історії. У квітні цього року в Тирасполі відбулася церемонія перепоховання знайдених у березні останків невідомого солдата.
«У нього був невеликий дерев’яний хрестик, вирізаний з дерева твердої породи, що зберігся при ньому. Він був православним. Про що це свідчить? На ньому не було хреста, десь виготовленого. Він його вирізав на фронті. Книга написана 2021 року, а ексгумацію здійснили місяць тому. Розумієте? От вона і є – історія, коли люди приходять до Бога», – наголосив Президент.
Придністровці та гості республіки матимуть можливість побачити прем’єрну виставу «Доля танкіста» 22 червня.
Андрій КРАВЧЕНКО.
Фото автора.