Дністер – наша головна артерія. Дністровська вода в буквальному значенні слова дає можливість жити понад 7 млн людей, які перебувають у його басейні. Нею, зокрема, користуються такі великі агломерації як Одеса та Кишинів.
В останні роки дедалі частіше почали обговорювати проблеми головної річки нашого регіону. Насамперед про пов’язані з екологією та будівництвом нових гідроелектростанцій у верхів’ях Дністра, де формується його основний стік. На жаль, він значною мірою зменшився. Починаючи з 2011 року, почастішали гідрологічні посухи. Останніми роками повінь Дністра можна характеризувати як умовність. Вона може завжди підняти рівень річки до русла. А про екологічні попускання води з Дністра для нересту риби доводиться говорити виключно у негативному плані через умовність їх проведення. У результаті вони вже не дають надій на поповнення рибних запасів.
Спекотне літо, коли температура повітря досягає 35–40 °С, стало не винятком, а закономірністю. У цей період істотно посилюється випаровування, температура в річці досягає рекордних 27–30 °С, чого раніше не спостерігалося. Додайте сюди відсутність опадів, низьку вологість, забір води для поливу, і виникає питання: чи вистачить її всім?
Стан маловоддя та екологічної посухи у літній період стали нормою. Минулого року рівень Дністра ледь не побив рекорд абсолютного мінімуму за весь час спостережень, у цьому ми його досягли. Але радощів такі рекорди не приносять.
В останні роки помітно погіршилася на Дністрі й екологічна ситуація, річка замулюється та заростає – вона фактично деградує. Видобуток риби зменшився вдесятеро. За останні
15 років через зменшення виробництва у промисловості та сільському господарстві витрати водного потенціалу Дністра знизилися майже вдвічі. За даними українських учених, після заповнення Дністровського водосховища (1986 р.) через підйом рівня води крізь карстові породи у бік Прута з Дністра йде 20–30 % цілющої вологи (деякі експерти вважають, що і всі 45 %). Це не могло не позначитися на стані плавнів у нижній течії Дністра, а отже, на міграції до нас риби на нерест.
До початку функціонування Дністровського водосховища Дністер був типовою гірською річкою, що живиться насамперед талими снігами. Вода залишає водосховище з нижніх горизонтів, де температура взимку і влітку становить 4–8 °С. Більшість місцевих цінних видів риби починає нереститися при температурі вище 11-12 °С, а хижі та сміттєві види – у ще холоднішій воді. Тому цінна риба може нереститися лише на 50–200 км нижче Дністровської ГЕС, де вода трохи прогрівається. Але виметану ікру поїдає хижа риба, а сміттєва успішно конкурує за корм із личинками та мальками. Температура води між Дністровською та Дубоссарською греблями взимку підвищилася, а влітку знизилася. Тому статева зрілість у цінних видів риби тепер настає на рік пізніше, порушується процес розвитку ікри, у частини самок вона розсмоктується. Ікра погано запліднюється, молодняк хворіє та відстає у рості.
Серйозна екологічна катастрофа на Дністрі трапилася 14 вересня 1983 року. Тоді стався прорив водозливної греблі розсолосховища № 2 калійного комбінату біля ріки Стебник (Українська РСР). У Дністер було скинуто 4,5 млн куб/м пекучого розсолу, внаслідок чого річка сильно забруднилася. На сотні кілометрів за її течією було знищено фауну та флору, на тривалий час порушено водопостачання населених пунктів, аж до Одеси. Лише до кінця минулого століття річка змогла відновитися. Нині ж серйозну загрозу для Дністра становить ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» в м. Калуш, який спричинив низку техногенноекологічних проблем, що потребують негайного вирішення.
У зоні діяльності підприємства існує реальна загроза інтенсивного просідання земної поверхні, на якій розташовано понад 1 300 житлових будинків та 23 промислові споруди. Ареал забруднення підземних вод перевищує 140 гектарів і поширюється в напрямку річок Лімниця та Дністер. Під час інтенсивних опадів можливий перелив розсолу через дамбу хвостосховища, що спричинить засолення навколишніх ґрунтів, підземних вод та зовнішніх водойм.
З 1967 до 2002 року в Калуші на Домбровському кар’єрі видобували калійно-магнієві солі, які використовували для виробництва мінеральних добрив та магнію.
Відходи виробництва зливали у відстійники хвостосховища. Після зупинки заводу в кар’єрі накопичилася ропа, а відстійники переповнились і можуть прорвати греблі.
А скільки бруду надходить у Дністер з річки Бик, яка стала великою стічною канавою Кишинева? Не вирішена й застаріла проблема очищення стічних вод у м. Сороки, неочищені води скидаються прямо в Дністер. Якщо зібрати всі чинники, що впливають на ситуацію, майже всі вони працюють проти річки. Навіть природний фактор не на її боці. Наразі Дністер вступив у період багаторічної маловодності. Висновки про ці цикли були зроблені після обробки зібраних упродовж багатьох років на гідропостах річки даних. Періоди маловодності та повноводності чергуються кожні 25–40 років.
Чимало проблем необхідно вирішити всім нам разом для того, щоб урятувати Дністер. Безперечний у науковому світі авторитет, наш земляк академік Лев Берг згадував, що його дитинство пройшло у Бендерах, на березі Дністра. Тоді, на початку минулого століття (нещодавно за історичними мірками) перед його очима Дністром пропливали великі кораблі, сплавлявся ліс, а риба ловилася така, що, несучи її на витягнутій вертикально вгору руці, хвостом «підмітали» землю…
І як хочеться, щоб часи екологічного благополуччя знову повернулися до нас, а наші діти й онуки пам’ятали яка (!) риба водиться в нашому Дністрі, як це згадував наш чудовий земляк Лев Берг.
Тарас МИРГОРОДСЬКИЙ.
Фото А. Коханової.