Кафедра природничо-географічного факультету ПДУ імені Т. Г. Шевченка широко відчинила двері гостям та учасникам Республіканського науково-просвітницького круглого столу «Етнографічні дослідження в Придністров’ї», присвятивши його професійному святу – Дню етнографа.
З вітальним словом до присутніх звернувся директор Придністровського центру ВГО «Російське географічне товариство», заступник декана ПГФ із наукової роботи, кандидат географічних наук, доцент Володимир Фоменко. Він зазначив, що День етнографа виник як неофіційне професійне свято в 1970–1980-ті роки з ініціативи професора Рудольфа Iтса і традиційно відзначався в етнографічних експедиціях. Ця дата приурочена до дня народження великого російського вченого Миколи Миклухо-Маклая (1846–1888).
Нагадаємо нашим читачам, що Микола Миклухо-Маклай – російський етнограф, антрополог, біолог і мандрівник, який вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії, зокрема папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї, що називається Берегом Маклая.
Ім’я цього вченого стало символом самовідданої наукової роботи й гуманізму. Він провів багато років серед тубільців, вивчаючи їхній спосіб життя і захищаючи від колоніального гніту. Його праці стали основою для подальшого розвитку вітчизняної та світової етнографії.
Як у нас відзначають День етнографа
Придністров’я – це дивовижний регіон, де на невеликій території впродовж століть мирно співіснують представники різних народів: молдавани, росіяни, українці, болгари, гагаузи, євреї та інші. Кожен із них зробив свій внесок у багату мозаїку традицій, звичаїв, мови та побуту. Саме етнографи допомагають зібрати цю суміш культур – по крихтах, від експедиції до експедиції, від усних розповідей старожилів до предметів селянського побуту, які зберігаються в науково-дослідних та культурно-освітніх закладах.
Цього дня в музеях і будинках культури Придністров’я відбуваються етнографічні виставки (наприклад, «Кухня народів Придністров’я» або «Обряди та традиції рідного краю»), зустрічі з ученими-етнографами й краєзнавцями, презентації книжок і дослідницьких проектів, фольклорні концерти за участю самодіяльних ансамблів, майстер-класи з ремесел: вишивка, ткацтво, розпис, народні ігри; шкільні та студентські конкурси на тему етнографії нашого краю.
Під час конференції з презентаціями виступили вчителі, вчені, учні шкіл і студенти. Теми доповідей охопили й гастрономічну спадщину регіону, і тюркську рунічну писемність, і українські традиції, а також історію єврейської громади Тирасполя та її внесок в етнічне розмаїття регіону.
З доповіддю «Культура Придністров’я як об’єкт етнографічних досліджень» виступив директор Центру дослідження культурно-історичної та духовної спадщини Придністров’я, кандидат культурології, доцент М. В. Димченко. Він зауважив, що етнографія стоїть на перетині гуманітарних наук і є базовою дисципліною в історичному знанні.
Археолог, хранитель музею НДЛ «Археологія Подністров’я» Н. О. Разумова презентувала дослідження про етнокультурні процеси на берегах Дністра з VI століття до н.е. до IX століття н.е. Доповідач зазначила, що «…на рубежі II-I тисячоліть до нашої ери такі кліматичні зміни, як посушливість і різке похолодання, стали причиною переходу землеробів до кочового способу життя».
Доцент кафедри географії та туризму ПГФ, кандидат географічних наук А. В. Кривенко захоплююче розповів про нумізматику як незвичайне, але цінне джерело для вивчення етнічної історії Придністров’я в епоху Середньовіччя та Нового часу. Його виступ став справжньою подорожжю в минуле, де кожна монета оживляла сторінки нашого минулого.
Не менш яскравими виявилися виступи наймолодших учасників – студентів, школярів і гімназистів, які по-справжньому здивували слухачів своєю ерудицією в галузі етнографії. Особливо запам’ятався виступ студентки 2 курсу Вищої школи економіки (м. Нижній Новгород) С. А. Калмик, яка блискуче розкрила тему «Етнографія та сучасні технології: цифрові методи дослідження», продемонструвавши, як інновації відкривають нові горизонти в гуманітарній науці.
Тему «Історія розвитку і становлення етнографії як науки» описав учень 11 класу Бендерської середньої школи № 13 А. Казаков. Роздумами про досвід етнографічних експедицій поділилася дев’ятикласниця училища олімпійського резерву М. Руснак, а учениця Тираспольського теоретичного ліцею А. Шикина розкрила роль етнографії в сучасному мистецтві та медіапросторі. Її доповідь стала яскравим акцентом, показавши, як народознавство на сьогодні знаходить відображення в сучасному мистецтві, перетворюючись на потужний інструмент культурної комунікації.
Анна Ляш, учениця 8 класу українського ліцею, підготувала доповідь «Традиції українського народу». Школярка поділилася:
«Я українка, і мені дорога культура мого народу. Україна багата на традиції, різнобарвність яких вражає уяву».
Дівчина розповіла про український національний костюм. Присутні дізналися, що нарівні з плахтою та червоними чобітками, віночок з квітів та ягід, який одягає на голову дівчина, є одним з основних атрибутів жіночого костюма. Він сприймається як символ непорочності та юності, а калина є символом дівочої краси, любові та вірності. Її саджали біля хати, робили намиста з ягід, китицями прикрашали весільний коровай і вінок нареченої.
Інтелектуальну частину програми продовжила вікторина «Етнографія Росії та Придністров’я», організована Контактним центром ПДУ спільно з Росспівробітництвом. Учасники відповіли на запитання на тему свята. Переможці отримали призи – книги від Контактного центру.
Етнографія – це наука про людей, але головне – про серце народу. І поки є ті, хто уважно слухає старі пісні, вивчає малюнки вишитих рушників, знімає на камеру бабусь, які співають рідною мовою, – у культури Придністров’я є майбутнє.
День етнографа – це свято поваги до культурного багатства світу. Воно нагадує нам про важливість збереження свого коріння і дбайливого ставлення до культури інших народів. Адже тільки розуміючи та приймаючи відмінності, ми можемо по-справжньому бути єдиною спільнотою.
Софія ЛОНСЬКА.
Фото автора.