Григоріополь урочисто відзначив чергову річницю з дня свого заснування. З цієї нагоди для мешканців і гостей була підготовлена насичена святкова програма, яка об’єднала народні традиції, креативну творчість і сучасність.
У свій 233 день народження місто прокинулося в літніх світанкових променях сонця, і над ним уже линув спів Божественного молебню. Святкування розпочалося з урочистої церемонії підняття прапорів Придністров’я та Григоріополя. Пам’ять героїв-визволителів міста у роки Великої Вітчизняної війни, а також захисників республіки вшанували хвилиною мовчання. Після цього мешканці поклали квіти до меморіалу «Скорботна мати», пам’ятного знаку «Заснування Григоріополя» й до погруддя Катерини II.
Згодом григоріопольчани й гості продовжили святкові урочистості у Центральному парку культури та відпочинку. Зі сцени Зеленого театру присутніх щиро вітали глава державної адміністрації району та міста Олег Габужа і голова Ради народних депутатів Андрій Ковтун.
«Один із найважливіших днів у році для жителів – це День міста. Саме тут ми народилися, зробили свої перші кроки, навчалися, знаходили друзів, працювали й творили власну історію. Гордістю нашого краю є багатонаціональний, працьовитий і гостинний народ. Саме люди – найбільша сила та багатство Григоріополя. Тут з трепетом зберігають пам’ять про минуле, з повагою ставляться до традицій і з надією дивляться в майбутнє», – зазначив Олег Федорович.
За активну участь у громадському житті міста, високий професіоналізм, копітку працю співробітників муніципальних установ нагородили державними нагородами – листами подяки й дипломами Президента та Уряду ПМР.
Незвичайним видався цей день для співробітниці дитячого садка № 25 «Золотий півник» Світлани Чебан. Її щоденна праця з малюками, сповнена тепла, турботи й щирої любові, була високо оцінена: Світлану відзначили почесною грамотою за відданість справі та професіоналізм. Вона щиро зізналася:
«Мені пощастило працювати в дружному і згуртованому колективі. Особливу подяку хочу висловити нашій завідувачці Людмилі Бардієр – за довіру, мудре керівництво і наснажливий приклад».
Диплом переможця в номінації «Краще підприємство торгівлі та громадського харчування» цього року отримала директор готельного комплексу «Колізей» Олена Кушнір. Понад 30 років подружжя Кушнір прожило в сонячній Італії, однак любов до рідного Придністров’я ніколи не згасала. У 2018 році вони прийняли важливе рішення – повернутися до Григоріополя, щоб реалізувати тут свою мрію. Саме так і з’явився сучасний комплекс із піцерією, баром, літньою терасою й банкетним залом. У планах родини – відновлення готелю, який стане ще однією окрасою рідного міста.
На чудовій зеленій алеї парку розгорнулася виставка виробів ручної роботи, непродовольчих товарів, образотворчого мистецтва з усієї республіки. Свою декоративно-прикладну творчість представила українка Ольга Храпач – майстриня, яка 25 років присвятила педагогічній діяльності як учителька німецької мови в Дубоссарській школі № 5. Після виходу на заслужений відпочинок вона повністю присвятила себе улюбленому хобі – вишивці. Нині жінка передає своє вміння й любов до рукоділля юному поколінню: вона керує гуртком вишивки в культурно-дозвіллєвому центрі «Фенікс», розташованому в мікрорайоні Великий Фонтан. Її роботи надихають, заряджають позитивом і пробуджують інтерес до народного мистецтва.
Значну увагу гостей привернуло яскраве панно «Моя Республіка», створене майстринями народного колективу «Минь дибаче» з села Гояни. Цей витвір декоративно-прикладного мистецтва присвячений Року придністровського народу, він уособлює багате культурне та національне розмаїття нашого краю. Одна з учасниць колективу, Ніна Кухар, розповіла, що центральним елементом панно стали вісім ляльок, кожна з яких символізує одну з найчисленніших національностей, що проживають у Придністров’ї: молдавани, росіяни, українці, білоруси, болгари, гагаузи, німці та поляки. Композиція виконана в символічній колірній гамі, а кожен її елемент пронизаний душевним теплом, майстерністю і щирою любов’ю до рідної землі.
Вокальною окрасою свята став виступ єдиного в республіці етно-фольклорного колективу «Діб-
рова», який уже чверть століття зберігає й популяризує народну пісенну спадщину. Концертні номери досвідчених артистів завжди вирізняються автентичністю, глибиною звучання та щирістю.
Для найменших гостей цього дня організували численні майстер-класи, конкурси та спортивні змагання, учасники яких дістали позитивні емоції й отримали сувеніри на пам’ять.
До пізнього вечора містяни насолоджувалися концертною програмою за участю народних колективів району, солістів «Школи мистецтв ім. Гуртового» і хореографічних гуртів із міста Бендери.
Факти з історії
Григоріополь має глибоке історичне коріння, пов’язане з масштабними геополітичними процесами кінця XVIII століття. Місто було засноване за указом імператриці Катерини II спеціально для переселення вірмен після завершення російсько-турецької війни 1787–1791 років. Ідею переселення вірменського населення з території Османської імперії до меж Російської імперії активно підтримував і втілював один із лідерів вірменського визвольного руху архієпископ Йосип Аргутинський. Саме він 25 липня 1792 року здійснив обряд освячення шести каменів, з яких і розпочалося будівництво міста.
Існують історичні документи, що вказують на дві версії походження назви міста. За однією з них, місто дістало свою назву на честь Святого Григорія Просвітителя – духовного символу Вір-
менії, з ім’ям якого пов’язане прийняття християнства у Вірменії в IV столітті. Інша версія пов’язує назву з ім’ям князя Григорія Потьомкіна-Таврійського – видатного державного діяча, який відіграв ключову роль у заснуванні вірменського поселення на цих землях.
З року в рік місто впевнено крокує вперед і покращується. Тут розвивається народногосподарський комплекс, відновлюються об’єкти соціальної галузі, споруджуються нові будинки, спортивні майданчики та сквери. Григоріополь став квітучим містом, у якому дружно живуть і працюють люди різних національностей, об’єднані любов’ю до своєї малої батьківщини.
Катерина СИДОРЧУК.
Фото автора.
