Такий пристрій у ХХ столітті був одним із найпопулярніших та найвпливовіших ЗМІ, таким він залишається і в столітті ХХІ. Він пропонує широкий спектр програм, призначених для різних аудиторій. Ви можете прослухати новини, музику, освітні програми, розмовні шоу.
Цей вид ЗМІ доступний усім, хто має радіо або доступ до Інтернету. Радіо ми можемо слухати в будь-якому місці, де є сигнал, включаючи будинок, автомобіль чи вулицю.
Історія Придністровського радіо розпочалася в серпні 1991 року зі створення на території ПМР єдиної радіомовної мережі, яка сприяла прориву інформаційної блокади Придністров’я. Офіційний документ про заснування Придністровської республіканської редакції радіомовлення було підписано 7 серпня 1991-го. Її першим головним редактором призначили Олександра Радченка.
Ось що згадує про той час головний редактор молдавської редакції та всього Радіо Придністров’я 1997–1999 років Сергій Санду:
«Про роль Радіо ПМР у становленні нашої республіки можна писати томи. Однією лише фразою «Говорить Радіо Придністров’я» перший диктор каналу Валентина Кочубей, на мою думку, затьмарила голос знаменитого Левітана. До речі, вона й сьогодні, у свої 90, сповнена енергії. Придністровське радіо першим розповіло світові про те, що на земній кулі є така незалежна Придністровська Молдавська Республіка. Біля витоків радіомовлення республіки стояли Ганна Волкова, нині державний радник Президента ПМР, ветеран Радянської Армії та КДБ полковник Анатолій Бочковський, Валентина Кочубей, перший головний редактор молдавської редакції Анатолій Арику і, звичайно ж, Олександр Радченко. Олександр Григорович – справжній патріот СРСР і ПМР. Про його роль у появі та становленні Радіо Придністров’я можна говорити годинами. Він твердо вів нас тоді шляхом істини до справедливого майбутнього. Він був для мене і батьком, і командиром, і наставником, і маяком».
У період становлення радіомовної мережі, не маючи доступу до великого ефіру, співробітники «Радіо ПМР» готували спеціальні 40-хвилинні радіовипуски для їхньої трансляції в регіональних центрах Росії. 7 травня 1992-го Радіо Придністров’я вперше передало власну програму через радіотрансляційну станцію «Маяк», що стало справжнім проривом у великий ефір усього світу.
19 червня 1992 року, першого дня Бендерської трагедії, в ефірі, як набатом, пролунали заклики до всіх людей доброї волі: «Зупиніть геноцид!». Журналісти-радійники щодня надавали оперативну та правдиву інформацію з бойових позицій про відбиття агресії Молдови, розповідали про мужність і героїзм захисників республіки.
До редакції почали надходити сотні листів із проханням відшукати рідних – «Допоможіть знайти мою дочку» – й підбадьорливі вісті про місцеперебування – «Мамо, не хвилюйся, я в Одесі». Далі йшли прізвище, ім’я та по батькові, адреса. Усе це миттєво передавалося в ефір. У наступні дні потік подібних листів збільшився, вони прибували мішками.
Диктори, знемагаючи від втоми, без редакційного виправлення зачитували витримки з листів. Наступним кроком стали відповіді радіослухачів із повідомленнями про себе. Зрештою, останньою хвилею акції стали численні подяки придністровців на адресу редакції радіо та її колективу.
Перший склад редакції Радіо Придністров’я, в якому було не більше десяти кореспондентів, розташувався у столичному Будинку Рад. Незабаром творчий колектив переїхав до будівлі на вул. Рози Люксембург. Ефір забезпечували випускаючі редактори та звукорежисери. Корпункти працювали у всіх містах республіки. Канал сприяв організації, проведенню й висвітленню мітингів, зборів і демонстрацій на підтримку придністровської державності.
Під час війни 1992-го його кореспонденти працювали в цілодобовому режимі, безпосередньо передавали інформацію з місць бойових дій. Після закінчення організовували збір коштів сім’ям загиблих і поранених захисників республіки.
Разом із республікою розвивалося й радіо. Керуючись уподобаннями слухачів, колектив редакції вводив у мережу мовлення нові програми.
Він завжди йшов у ногу з часом та своїми слухачами. Прислухався до їхніх думок і побажань, намагався робити передачі актуальними, професійними та захопливими. Творчих успіхів вам, колеги!
Павло ОСТАПЕНКО.
Фото з особистого архіву С. Санду.