80-РІЧЧЮ МИХАЙЛА КАТКОВА ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
Чим він, депутат Верховної Ради ПМР, голова Придністровської Асоціації ветеранів війни в Афганістані, заслужив загальну повагу придністровського народу, особливо бендерчан?
Народився Михайло Юзефович 25 серпня 1945 року. Трудову діяльність розпочав у 1963 році електриком. Працював електромонтером на Молдавській ДРЕС, де пізніше був обраний звільненим секретарем комітету комсомолу. Закінчив Донецьке вище військово-політичне училище та Кишинівський державний університет ім. В. І. Леніна. З 1970 по 1991 роки служив у лавах Збройних Сил Радянського Союзу. З честю виконав свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані. За життя Михайло Катков багато разів був відзначений державними нагородами СРСР, Афганістану та ПМР.
«Я народився у переможний рік війни, – згадував він в одному зі своїх інтерв’ю. – Батько воював з 42-го до 44-го, додому повернувся після поранення. Він розповідав, як там було важко, як билися наші солдати. Я змалечку знав, що буду військовим».
Ставши офіцером, Михайло Юзефович чітко засвоїв одне: наказ командира – закон. І коли у жовтні 1982 року надійшов наказ про його переведення до Афганістану, він, офіцер одного з військових підрозділів ракетної бригади, що дислокувалася в Бендерах, негайно вирушив до південної, проте зовсім негостинної, країни виконувати інтернаціональний обов’язок. Служив у знаменитій 201-й дивізії недалеко від радянсько-афганського кордону. Перед його дивізіоном 998-го артилерійського полку стояло завдання охороняти наш аеродром у Кундузі, гарантуючи безпечне і надійне пересування по трасі радянських колон із живою силою, технікою, провіантом углиб країни.
Один такий супровід нашої колони з боєприпасами та продовольством, що складалася з чотирьох «КамАЗів» і декількох гусеничних транспортерів-тягачів, закінчився важким пораненням майора Каткова. Це сталося, коли душмани підірвали боєкомплект броньованої машини. Основний удар припав на праву ногу й обличчя. Каткова відкинуло на десяток метрів, офіцер втратив багато крові. У медсанбаті він три доби був у комі, та завдяки військовому хірургу, який його оперував, життя нашого героя було врятоване. Проте ногу все ж довелося ампутувати.
Виписавшись з окружного госпіталю в Ташкенті, Михайло написав рапорт на ім’я міністра оборони з проханням залишити його у Збройних Силах. Однак, таке важке поранення не залишало йому надій.
Доля виявилася прихильною до нього: офіцеру дозволили продовжити службу в рідному дивізіоні в Бендерах. Завершивши службу в армії, Михайло Катков керував штабом цивільної оборони Бендерського авторемонтного заводу, потім працював головним спеціалістом місь-кого штабу цивільного захисту в Бендерах. У 1995-му його обрали депутатом Верховної Ради по бендерському виборчому округу № 1 «Сонячний», до якого належав непростий з політичних міркувань мікрорайон «Сєверний» із населенням понад 10 тисяч осіб. Зустрічі з виборцями він називав корисними та продуктивними.
Яким повинен бути депутат? На це запитання Михайло Юзефович відповідав:
«Мені не подобається, коли виборці судять про обранців за кількістю встановлених лавок або посаджених дерев. Головне, що вони повинні робити, – це ухвалювати закони, необхідні для держави та для громадян. Одна з головних рис депутата – компетентність, і він повинен бути доступним для виборців. У разі невиконання одного з їхніх прохань він зобов’язаний відповісти, чому питання не вирішується. Це важливо».
Також Михайло Катков був зайнятий не менш важливою громадською роботою: з 1998 по 2014 роки «афганці» Придністров’я довіряли йому роль голови Республіканської Асоціації ветеранів війни в Афганістані. До останніх днів життя він був членом президії Асоціації.
«Михайло Юзефович був людиною, чиє життя і діяльність залишили яскравий слід в історії нашої республіки. Його трудова біографія, починаючи з юних років, наповнена патріотизмом і відданістю своїй справі. Він був не тільки досвідченим військовим, який пройшов службу в лавах Збройних Сил СРСР, виконав свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані, але й активним депутатом II і III скликань Верховної Ради ПМР, багато років керував Придністровською Асоціацією ветеранів війни в Афганістані», – сказав про нього Президент Вадим Красносельський.
«Пам’ятаємо його активну діяльність у Верховній Раді, його плідну громадську роботу. Він багато років керував Союзом афганців. Пам’ятаю його працю над книгою «Загартовані Афганістаном». У неї він вклав теплоту своєї душі, там зібрані роботи дітей про Афганістан; дітей, чиї батьки загинули в Афганістані. Це була його творчість, він пишався цією книгою», –
поділився спогадами про Михайла Каткова депутат Верховної Ради Григорій Дяченко.
Михайла Каткова не стало 14 грудня 2024 року. Друзі, товариші по службі шанують його пам’ять.
Юрій ТЕЛЕШ.
Фото ostk-pmr.ru