Придністровська державність нараховує 35 років. Народ Придністров’я проявив вірність ідеалам обраного курсу, довів, що створена ним держава життєздатна.
Тема придністровської ідентичності нині викликає не менший, ніж це було 35 років тому, дослідницький інтерес. «Придністровський феномен» заслуговує розгляду з самих різних точок зору: культурологічної, історичної, політологічної. Тим більше, що придністровська спільність – живий організм, який розвивається, схильний до впливу різних тенденцій.
За словами доцента кафедри історії, заступника декана факультету державного управління та соціально-гуманітарних наук з наукової діяльності ПДУ ім. Т. Г. Шевченка В’ячеслава Содоля, найбільш вагомий внесок у формування придністровської ідентичності зробили слов’яни, які почали освоювати землі понад півтори тисячі років тому. Він поділився інформацією щодо цих процесів:
«Понад шість століть тому із внутрішніх районів Карпат до Пруто-Дністровських земель переселилися предки сучасних молдаван – волохи. Завдяки єдиній православній вірі, у волохів-молдаван склалися зі слов’янами Придністров’я – росіянами та українцями – добросусідські стосунки. Багатовікові контакти сприяли перейняттю молдаванами від слов’ян технологій вирощування різних сільськогосподарських культур, а слов’янами від молдаван – виробництва багатьох продуктів тваринництва. Відбувалося взаємне збагачення наших мов відповідними цим технологіям термінами. Спільне проживання сприяло взаємопроникненню звичаїв, традицій та обрядів».
Упродовж різних історичних періодів на території нашого краю склалося полікультурне багатоконфесійне суспільство з формуванням особливого придністровського менталітету, в якому важливе місце належало таким рисам, як толерантність, дружелюбність, повага до ближнього іншої національності, до носіїв іншої мови та віри. Тут сформувалася багатоетнічна соціокультурна спільність людей – придністровці.
Історик зазначив, що найважливішою епохою в історії Придністров’я стало ХХ століття. Саме тоді народ, який об’єднав у своєму складі представників багатьох національностей, став політичною нацією, яка, нарешті, набула своєї власної державності – спочатку у формі МАРСР, а з 2 вересня 1990 р. і до теперішнього дня – у формі ПМР. Саме у ХХ столітті придністровському народу тричі доводилося відстоювати свою ідентичність та право на існування і розвиток у боротьбі з проявами румунського націоналізму.
Під час Громадянської війни особливо запеклий опір румунським інтервентам, що вторглися в Бессарабію, чинили жителі Бендер. Вони двічі (у січні 1918 та у травні 1919) піднімалися на повстання.
За словами В’ячеслава Содоля, другою спробою Румунії порушити міжнаціональний мир і підкорити собі Придністров’я стала її участь у війні проти СРСР як союзниці нацистської Німеччини. За роки окупації загинули понад 220 тис. жителів Молдавії (майже 10% населення), катувань зазнали понад 200 тис. осіб.
Проте звірства, вчинені окупантами не зламали волю людей до опору. Місцеве населення ненавиділо окупантів та активно боролося проти них. Важливою формою протесту стало публічне використання російської мови, що категорично заборонялося окупантами. Російська традиційно була мовою міжнаціонального спілкування для жителів різних національностей: молдаван, гагаузів, українців, болгар тощо.
Третьою спробою нав’язати придністровцям чужі ідеї став вибух націоналізму в Молдавії наприкінці 1980-х років, коли політичні сили, що прийшли до влади в республіці, ототожнювали себе не з молдавською, а румунською нацією, незважаючи на думку свого народу, взяли курс на будівництво націоналістичної держави. З цією метою 31 серпня Верховна Рада ухвалила закон «Про функціонування мов на території Молдавської РСР», який у багатонаціональній республіці проголосив єдиною державною мовою молдавську, причому одночасно встановивши для неї не традиційну кириличну, а латинську графіку. Цей закон не лише розділив усіх мешканців на «корінних» та «прибульців» а й саму титульну націю – молдаван, оскільки більшість із них були проти ототожнення з румунами.
Формування придністровського народу як політичної нації було закріплене під час збройних спроб Молдови знищити нашу республіку у 1990–1992 роках. Ми відстояли свої переконання дорогою ціною: 809 загиблих, 1 471 поранений та 91 зниклий безвісти з-поміж захисників та мирних громадян Придністров’я. Свою стійкість та право на ідентичність придністровці продемонстрували і під час митної блокади 2006-го, і під час газової кризи взимку 2025 року.
На думку В’ячеслава Содоля, придністровський народ – приклад унікального симбіозу багатьох національностей, мов, культур, звичаїв та особливої політичної нації. Тож не випадково, що Президент Вадим Красносельський з огляду на актуальність проголосив і 2026-й Роком придністровського народу.
Віталій МАЛЬОВНИЧИЙ.
Фото Сергія МАРЧЕНКА.