Уже багато років улюбленим місцем відпочинку, проведення концертних програм та пленерів залишається Державний парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва ім. Д. К. Родіна в селі Чобручі.
Поєднання природної краси, історичної цінності та культурного значення робить його популярним і серед місцевих мешканців та туристів.
Щоб побачити цю красу на власні очі, наш кореспондент вирушив у невелику подорож до такого неймовірно популярного місця. Восени природа немов подарувала парку нове дихання – багряне і жовте листя створює справжнє свято фарб. Каскади водоспадів мерехтять у промінні сонця, а дзюрчання фонтанів додає мелодії спокою. Кожен куточок парку ніби оживає, запрошуючи помилуватися красою і відчути гармонію природи й мистецтва. Тут хочеться забути про всі буденні турботи й просто насолоджуватися моментом.
Захопливу екскурсію провела директор місцевого Будинку культури, завідувач парковим комплексом Ірина Караман. Вона з гордістю розповіла про історію та сьогодення цього унікального місця.
«Особлива роль у формуванні культурного обличчя села належить талановитому скульптору Дмитру Кириловичу Родіну. Він брав безпосередню участь у будівництві сільського Будинку культури – працював над оформленням фронтону та інтер’єру будівлі. Свого часу установа була визнана найкращим сільським осередком культури в Молдавській РСР», – зазначила Ірина Анатоліївна.
Вона додала, що з іменем творця поєднана ще одна визначна пам’ятка – Покровська церква, архітектурна окраса села. Його роботи назавжди залишили слід у культурному та духовному житті придністровців.
Ідея закласти парк виникла у скульптора несподівано. Якось, прогулюючись осінньою вулицею, він випадково побачив ілюстрацію, зображення ікони Андрія Рубльова «Трійця». Глибока символіка цього твору настільки вразила його, що надихнула на створення простору, який би уособлював гармонію, єдність і духовність мовою природи та ландшафтного мистецтва. Реалізуючи свою ідею, Дмитро Кирилович поєднав мистецтво з навколишнім середовищем, перетворив парк на символ єднання людини, природи і творчості. Його бачення виходило далеко за межі звичайного озеленення: це був глибокий художній задум, який зберігається в кожній алеї, у кожному дереві. Думками скульптор поділився з дружиною, розповівши, що бачить цей парк уві сні вже готовим: з алеями, деревами, світлом і спокоєм.
Однак на шляху до мрії постала бюрократична перешкода: під час затвердження проекту в партійних інстанціях його не схвалили. Тільки через 12 років, завдяки наполегливості та завзятості митця, парк почав набувати сучасної форми: було висаджено понад 70 видів дерев і кущів. Унікальність цього місця полягає в поєднанні різних стихій: каменю, води, рослинного світу і неба.
Автор постійно додавав нові деталі для вдосконалення вигляду зони відпочинку: каскад водоспадів, фонтани, штучні водойми, скульптурні композиції. Гроти та скульптури були вилиті з бетону, а не з каменю, як здається на перший погляд.
Одним із найбільш містичних і зворушливих місць парку є Східна скеля (або Східний пагорб) – найвища точка території. Саме звідси починається рух води, яка, стікаючи каскадами, наповнює ставки й фонтани, оживляє увесь парк. Цей елемент є алегорією джерела життя, думки, натхнення. Ще один глибоко особистий символ, який довгий час залишався прихованим: якщо стати позаду Східної скелі, під певним кутом відкривається кам’яний профіль людини, яка дивиться в небо. Це профіль самого творця парку. Він замислено вдивляється у висоти, ніби продовжує шукати натхнення і ставити вічні запитання навіть після завершення своєї справи.
Цей образ був навмисне схований під тонким бетонним шаром, згідно з волею самого митця. Дмитро Кирилович просив, щоб його профіль відкрили лише після його смерті. Так і сталося: після його відходу бетон зняли, й парк збагатився автопортретом художника-творця.
На початку 80-х років у Москві на ВДНГ відбувся Всесоюзний огляд-конкурс на кращу архітектуру і благоустрій міських і сільських парків культури та відпочинку. У конкурсі взяли участь понад півтори тисячі парків з усіх республік СРСР. Парк села Чобручі увійшов до п’ятірки найкращих у Радянському Союзі. За високу естетику, унікальну ідею, архітектурно-художнє наповнення і зразковий благоустрій його нагородили Дипломом I ступеня та золотою медаллю ВДНГ СРСР.
У 2020 році розпочалася масштабна реконструкція паркового комплексу, яка тривала два роки й стала справжнім кроком у майбутнє. За цей час була виконана значна робота: реставровані басейни та фонтани, оновлений ландшафтний дизайн, встановлене сучасне вуличне освітлення. Реновація зберегла його суть і додала нового змісту. Тут, як і раніше, панують спокій і гармонія, чого так прагнув досягти й передати майстер.
Особливо зворушує те, що парк став місцем живих, сучасних і нових, традицій. Місцеві жителі щиро пишаються своєю землею, людьми та природою, яка надихає на творчість. Щовесни випускники шкіл саджають у парку дерево, як символ початку нового життєвого етапу. А ще запускають у водойму золотих рибок на щастя, удачу і пам’ять про рідну землю. Парк став частиною не тільки культурного, а й особистого життя кожного покоління чобручан.
Ольга КВІТКА.
Фото автора.